Job 5
1 Crie maintenant! Y aura-t-il quelqu'un qui te réponde? Et vers lequel des saints te tourneras-tu?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 La colère tue l'insensé, et le dépit fait mourir celui qui est destitué de sens;
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 J'ai vu l'insensé étendant ses racines, mais soudain j'ai maudit sa demeure.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Ses fils sont loin de tout secours, ils sont écrasés à la porte, et personne ne les délivre;
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 L'affamé dévore sa moisson; il la lui prend à travers les épines de sa haie; l'homme altéré convoite ses biens.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Car la souffrance ne sort pas de la poussière, et la peine ne germe pas du sol,
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 De sorte que l'homme soit né pour la peine, comme l'étincelle pour voler en haut.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Mais moi, j'aurais recours à Dieu, et j'adresserais ma parole à Dieu,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Qui fait de grandes choses qu'on ne peut sonder, de merveilleuses choses qu'on ne peut compter;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Qui répand la pluie sur la face de la terre, et qui envoie les eaux sur la face des champs;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Qui met en haut ceux qui sont abaissés, et ceux qui sont en deuil au faîte du bonheur;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Qui dissipe les projets des hommes rusés, et leurs mains ne viennent à bout de rien;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Qui prend les sages dans leurs propres ruses, et le dessein des pervers est renversé.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 De jour, ils rencontrent les ténèbres, et, comme dans la nuit, ils tâtonnent en plein midi;
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Et il délivre le pauvre de l'épée de leur bouche, et de la main des puissants.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Et il y a une espérance pour les malheureux, et la méchanceté a la bouche fermée.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Voici, heureux l'homme que Dieu châtie! Ne méprise donc pas la correction du Tout-Puissant.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Car c'est lui qui fait la plaie et la bande; il blesse et ses mains guérissent.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Dans six détresses, il te délivrera; et dans sept, le mal ne te touchera point.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 En temps de famine, il te garantira de la mort, et en temps de guerre, du tranchant de l'épée.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Tu seras à couvert du fléau de la langue, et tu n'auras point peur de la désolation, quand elle arrivera.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Tu riras de la dévastation et de la famine, et tu n'auras pas peur des bêtes de la terre;
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Car tu auras un pacte avec les pierres des champs, et les bêtes des champs seront en paix avec toi.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Et tu verras la prospérité dans ta tente: tu visiteras tes pâturages,
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Et rien ne t'y manquera; et tu verras ta postérité croissante, et tes descendants pareils à l'herbe de la terre.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Tu entreras mûr dans le tombeau, comme une gerbe qu'on emporte en son temps.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Voilà, nous avons examiné la chose; elle est ainsi, écoute cela, et fais-en ton profit.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
