Job 3
1 Après cela, Job ouvrit la bouche et maudit le jour de sa naissance.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Et, prenant la parole, Job dit:
І Йов заговорив та й сказав:
3 Périsse le jour où je suis né, et la nuit qui a dit: Un homme est conçu!
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Que ce jour soit ténèbres, que Dieu ne s'en enquière pas d'en haut, qu'aucune lumière ne brille sur lui!
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Que les ténèbres et l'ombre de la mort le reprennent, qu'une sombre nuée demeure sur lui, qu'une éclipse le remplisse d'horreur!
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Que l'obscurité s'empare de cette nuit, qu'elle ne se réjouisse pas au milieu des jours de l'année, qu'elle n'entre pas dans le compte des mois!
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Voici, que cette nuit soit stérile, et qu'aucun cri de joie n'y survienne!
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Qu'ils la maudissent ceux qui maudissent les jours, ceux qui sont habiles à faire lever Léviathan!
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Que les étoiles de son crépuscule soient obscurcies, qu'elle attende la lumière et qu'il n'y en ait point, et qu'elle ne voie pas les paupières de l'aurore!
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Parce qu'elle n'a pas fermé le sein qui me porta, et n'a point caché la douleur à mes yeux!
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Que ne suis-je mort dès le sein de ma mère? Au sortir de ses flancs, que n'ai-je expiré?
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Pourquoi des genoux se sont-ils présentés à moi, et pourquoi des mamelles pour être sucées?
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Car, maintenant, je serais couché et tranquille, je dormirais, je serais en repos,
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 Avec les rois et les arbitres de la terre, qui se bâtissent des mausolées,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Avec les princes qui ont de l'or, qui remplissent d'argent leurs maisons.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Ou bien, comme l'avorton caché, je n'existerais pas; comme les petits enfants qui n'ont pas vu la lumière.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Là, les méchants ne tourmentent plus personne, et là se reposent les hommes fatigués;
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Avec eux, les captifs sont tranquilles: ils n'entendent plus la voix de l'exacteur.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Là, le petit et le grand sont ensemble, et l'esclave est délivré de son maître.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Pourquoi donne-t-on la lumière au malheureux, et la vie à ceux dont l'âme est pleine d'amertume?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Qui attendent la mort, et elle ne vient point, qui la recherchent plus qu'un trésor,
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Qui seraient contents jusqu'à l'allégresse et ravis de joie, s'ils trouvaient le tombeau?
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 A l'homme qui ne connaît pas sa voie et que Dieu cerne de tous côtés?
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Car je soupire au lieu de manger, et mes cris se répandent comme l'eau.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Ce que je crains m'arrive, et ce que j'appréhende vient sur moi.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Je n'ai ni paix, ni tranquillité, ni repos! Le tourment est venu!
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
