< Job 21 >
1 Et Job prit la parole, et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Écoutez attentivement mes discours, et que cela me tienne lieu de vos consolations!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Supportez-moi, et je parlerai; et, après que j'aurai parlé, tu te moqueras.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Mais est-ce à un homme que s'adresse ma plainte? Et comment ne perdrais-je pas toute patience?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Regardez-moi, et soyez étonnés, et mettez la main sur la bouche.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quand j'y pense, je suis éperdu, et un frisson saisit ma chair.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Pourquoi les méchants vivent-ils, vieillissent-ils, et croissent-ils en force?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Leur postérité s'établit devant eux, avec eux, et leurs rejetons sont sous leurs yeux.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons sont en paix, à l'abri de la crainte, et la verge de Dieu n'est pas sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leur taureau n'est jamais impuissant, leur génisse vêle et n'avorte pas.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ils font courir devant eux leurs enfants comme un troupeau, et leur progéniture bondit.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils chantent avec le tambourin et la harpe, ils s'égaient au son du hautbois,
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Ils passent leurs jours dans le bonheur, et ils descendent au Sépulcre en un moment. (Sheol )
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol )
14 Et cependant ils ont dit à Dieu: “Éloigne-toi de nous, nous ne voulons pas connaître tes voies.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qu'est-ce que le Tout-Puissant, pour que nous le servions? Et que gagnerions-nous à le prier? “
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Voici, leur bonheur n'est-il pas en leurs mains? (Que le conseil des méchants soit loin de moi! )
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Combien de fois arrive-t-il que la lampe des méchants s'éteigne, que leur ruine vienne sur eux, que Dieu leur partage leurs lots dans sa colère,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Qu'ils soient comme la paille au souffle du vent, et comme la balle enlevée par le tourbillon?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Vous dites: “Dieu réserve la peine à ses enfants; “mais qu'Il le punisse lui-même, afin qu'il le sente!
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Qu'il voie de ses propres yeux sa ruine, qu'il boive la colère du Tout-Puissant!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Car, que lui importe sa maison après lui, quand le nombre de ses mois est tranché?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Enseignerait-on la science à Dieu, lui qui juge ceux qui sont élevés?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 L'un meurt au sein du bien-être, tout à son aise et en repos.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ses flancs sont chargés de graisse, et ses os comme abreuvés de mœlle;
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Un autre meurt dans l'amertume de son âme, n'ayant jamais goûté le bonheur:
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Ils sont couchés ensemble dans la poussière, et les vers les couvrent.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Voici, je connais vos pensées et les desseins que vous formez contre moi.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: Où est la maison de l'homme opulent, et où est la tente, demeure des méchants?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 N'avez-vous jamais interrogé les voyageurs, et n'avez-vous pas reconnu, par leurs témoignages,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Qu'au jour de la calamité, le méchant est épargné, et qu'au jour des colères, il est éloigné?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Qui lui représente en face sa conduite, et qui lui rend ce qu'il a fait?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Il est porté au tombeau, et, sur le tertre, il veille encore.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Les mottes de la vallée lui sont légères; après lui, suivent à la file tous les hommes, et devant lui, la foule est innombrable.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Comment donc me donnez-vous des consolations vaines? De vos réponses, ce qui reste, c'est la perfidie.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“