Job 13
1 Voici, mon œil a vu tout cela; mon oreille l'a entendu et compris;
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Ce que vous savez, je le sais aussi; je ne vous suis pas inférieur.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Mais je veux parler au Tout-Puissant, je veux plaider auprès de Dieu.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Mais vous, vous êtes des inventeurs de mensonges. Vous êtes tous des médecins de néant.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Puissiez-vous demeurer dans le silence, et que ce soit là votre sagesse!
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Écoutez donc ma réprimande, et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Tiendrez-vous des discours injustes en faveur de Dieu? Et, pour le défendre, direz-vous des mensonges?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Ferez-vous acception de personnes en sa faveur? Prétendrez-vous plaider pour Dieu?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Vous en prendra-t-il bien, s'il vous sonde? Comme on trompe un homme, le tromperez-vous?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Certainement, il vous reprendra, si secrètement vous faites acception de personnes.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle point, et sa frayeur ne tombera-t-elle pas sur vous?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Vos réminiscences sont des sentences de cendre, vos remparts sont des remparts de boue!
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Taisez-vous, laissez-moi; je veux parler, et qu'il m'arrive ce qui pourra.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Pourquoi prendrais-je ma chair dans mes dents? Non, j'exposerai ma vie.
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Voici, il me tuera; je n'ai plus d'espoir. Du moins, je défendrai ma conduite devant lui.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Et cela me tournera à salut; car un impie ne viendrait pas devant lui.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Écoutez, écoutez mes paroles, prêtez l'oreille à mes déclarations.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Voici, j'ai préparé ma cause. Je sais que je serai justifié.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Quelqu'un plaidera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je meurs.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Seulement, ne me fais point deux choses, et alors je ne me cacherai pas loin de ta face:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Éloigne ta main de moi, et que ta terreur ne me trouble point.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Puis, appelle-moi et je répondrai. Ou bien, que je parle, et tu me répliqueras.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Combien ai-je commis d'iniquités et de péchés? Fais-moi connaître ma transgression et mon péché.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Pourquoi caches-tu ta face, et me tiens-tu pour ton ennemi?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Veux-tu effrayer une feuille que le vent emporte, et poursuivre une paille desséchée?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Pour que tu écrives contre moi d'amers arrêts, et que tu me fasses recevoir la peine des péchés de ma jeunesse;
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Pour que tu mettes mes pieds dans des ceps, que tu épies tous mes chemins, et que tu traces une limite autour de la plante de mes pieds;
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Et ce corps se détruit comme du bois vermoulu, comme un vêtement que la teigne a rongé.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
