Luc 9
1 Jésus ayant assemblé les Douze, leur donna puissance et autorité pour chasser tous les démons et pour guérir toutes les maladies;
І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
2 puis il les envoya prêcher le royaume de Dieu et guérir les malades.
І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 Il leur dit: «Ne prenez rien pour la route, ni bâton, ni sac, ni pain, ni argent, ni deux tuniques.
І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
4 Dans quelque maison que vous entriez, restez-y, et que ce soit de là que vous partiez.
І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5 Quant à tous ceux qui ne vous recevront pas, sortez de leur ville, et secouez la poussière de vos pieds en témoignage contre eux.»
А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
6 Les disciples étant partis, allèrent de village en village, annonçant la bonne nouvelle et faisant partout des guérisons.
І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
7 Cependant Hérode, le tétrarque entendit parler de tout ce qui se passait, et il ne savait que penser, parce que les uns disaient que Jean était ressuscité des morts;
А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 les autres, qu'Elie était apparu; d'autres enfin, qu'un des anciens prophètes était ressuscité.
а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Mais Hérode dit: «Quant à Jean, moi, je l'ai fait décapiter; qui est donc cet homme, dont j'entends dire des choses si extraordinaires?» Et il désirait le voir.
Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
10 Les apôtres, étant de retour, racontèrent à Jésus tout ce qu'ils avaient fait; et Jésus les prenant avec lui, se retira à l'écart, vers une ville nommée Bethsaïde.
А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
11 Mais les foules, en ayant eu connaissance, l'y suivirent: Jésus les accueillit, leur parla du royaume de Dieu, et guérit tous ceux qui avaient besoin d'être guéris.
А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
12 Comme le jour commençait à baisser, les Douze vinrent lui dire: «Renvoie cette foule de gens, afin qu'ils aillent loger dans les villages d'alentour et dans les campagnes, et qu'ils trouvent de quoi manger, car ici nous sommes dans un lieu désert.»
А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
13 Mais Jésus leur dit: «Donnez-leur, vous-mêmes, à manger.» Ils répondirent: «Nous n'avons que cinq pains et deux poissons... à moins que nous n'allions nous-mêmes acheter des vivres pour tout ce peuple.»
А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
14 En effet, il y avait environ cinq mille hommes. Jésus dit à ses disciples: «Faites-les asseoir par groupes de cinquante.»
Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
15 Ils exécutèrent cet ordre; ils les firent tous asseoir.
І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
16 Alors Jésus prit les cinq pains et les deux poissons, et, levant les yeux au ciel, il les bénit, les rompit, et les donna aux disciples pour les distribuer à la foule.
I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
17 Tous mangèrent et furent rassasiés; et l'on emporta ce qu'ils avaient eu de trop, douze corbeilles de morceaux.
І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
18 Un jour que Jésus s'était retiré dans un lieu solitaire, pour prier, ses disciples vinrent le rejoindre, et il leur adressa cette question: «Qui dit-on, dans le peuple, que je suis?»
І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
19 Ils lui répondirent: «On dit que tu es Jean-Baptiste; d'autres disent que tu es Elie; d'autres, qu'un des anciens prophètes est ressuscité.»
Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
20 — «Et vous, leur dit-il, qui dites-vous que je suis?» Pierre répondit: «Tu es l'Oint de Dieu.»
А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
21 Jésus leur recommanda sévèrement de ne le dire à personne,
Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
22 et il ajouta: «Il faut que le Fils de l'homme souffre beaucoup, qu'il soit rejeté par les anciens, les principaux sacrificateurs et les scribes, qu'il soit mis à mort, et qu'il ressuscite le troisième jour.»
І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
23 Puis s’adressant à tout le monde, il dit: «Si quelqu'un veut venir après moi, qu'il renonce à lui-même, qu'il se charge chaque jour de sa croix, et qu'il me suive.
А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
24 Car celui qui voudra sauver sa vie, la perdra; mais celui qui aura perdu sa vie à cause de moi, la sauvera.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
25 A quoi sert-il à un homme de gagner le monde entier, s'il se perd ou se ruine lui-même?
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
26 En effet, si quelqu'un a honte de moi et de mes paroles, le Fils de l'homme aura honte de lui, quand il viendra dans sa gloire, dans celle de son Père et dans celle des saints anges.
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
27 Je vous le dis, certainement quelques-uns de ceux qui sont ici présents, ne goûteront point la mort, qu'ils n'aient vu le royaume de Dieu.»
Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
28 Environ huit jours après ce discours, Jésus prit avec lui Pierre, Jean et Jacques, et monta sur la montagne pour prier.
І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
29 Pendant qu'il priait, son visage parut tout autre et ses vêtements devinrent éblouissants de blancheur.
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
30 Tout à coup parurent, entourés de gloire, deux hommes qui s'entretenaient avec lui: c'était Moïse et Élie;
І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
31 ils parlaient de son départ qui devait s'accomplir à Jérusalem.
що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
32 Pierre et ses compagnons étaient accablés de sommeil; mais s’étant tenus éveillés, ils virent sa gloire et les deux hommes qui étaient avec lui;
А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
33 et au moment où Moïse et Élie se séparaient de lui, Pierre dit à Jésus: «Maître, il est bon que nous soyons ici; dressons trois tentes, une pour toi, une pour Moïse, et une pour Elie»: il ne savait pas ce qu'il disait.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
34 Comme il parlait ainsi, une nuée vint, qui les enveloppa, et en les voyant entrer dans la nuée, les disciples furent saisis de frayeur.
А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
35 Il sortit de la nuée une voix qui dit: «Celui-ci est mon Fils élu; écoutez-le; »
І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
36 et après que la voix se fut fait entendre, Jésus se trouva seul. Les disciples gardèrent le silence sur ce qui s’était passé, et ne rapportèrent pour lors à personne rien de ce qu'ils avaient vu.
А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
37 Le lendemain, lorsqu'ils furent descendus de la montagne, une foule considérable se porta à la rencontre de Jésus,
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 et un homme s'écria du milieu de la foule: «Maître, je t'en prie, jette un regard sur mon fils, car je n'ai que cet enfant:
І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 un esprit le saisit, et soudain lui arrache des cris; puis il le jette dans des convulsions où il écume, et il le quitte à grand'peine en le brisant encore.
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 J'ai prié tes disciples de le chasser, et ils ne l'ont pu.»
І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 Jésus répondit: «Race incrédule et perverse, jusqu'à quand serai-je avec vous, et vous supporterai-je?... Amène ici ton fils.»
А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 Au moment où l'enfant s'approchait, le démon le jeta par terre, dans des convulsions; mais Jésus tança l'esprit impur, guérit l'enfant, et le rendit à son père.
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 Tous les assistants étaient frappés de la grandeur de Dieu. Tandis que tout le monde était dans l'admiration de tout ce que Jésus faisait, il dit à ses disciples:
І всі дивувалися ве́личі Божій!
44 «Pour vous, mettez-vous bien dans l'esprit ce que je vais vous dire: c'est que le Fils de l'homme doit être livré entre les mains des hommes.»
„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 Mais les disciples ne comprenaient pas cette parole; elle était voilée pour eux, afin qu'ils n'en sentissent point la portée; et ils craignaient de l'interroger là -dessus.
Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 Une pensée s'éleva dans leur esprit: ils se demandaient lequel d'entre eux serait le plus grand.
І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 Jésus voyant la pensée de leur coeur, prit un petit enfant, le plaça auprès de lui,
А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 et leur dit: «Celui qui reçoit ce petit enfant en mon nom, me reçoit; et celui qui me reçoit, reçoit celui qui m'a envoyé; car celui d'entre vous tous qui est le plus petit, c'est celui-là qui est grand.»
І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 Jean, prenant la parole, lui dit: «Maître, nous avons vu un homme qui chassait des démons en ton nom, et nous l'en avons empêché, parce qu'il ne va pas avec nous.»
А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 Jésus lui dit: «Ne l'en empêchez point: celui qui n'est pas contre vous est pour vous.»
Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 Quand le temps où Jésus devait être enlevé du monde fut venu, il prit la résolution de s'acheminer à Jérusalem.
І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 Il se fit précéder par des messagers. Ceux-ci, s'en étant allés, entrèrent dans une ville des Samaritains pour lui préparer un logement;
І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 mais on ne le reçut point, parce qu'il se rendait à Jérusalem.
А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
54 Ses disciples, Jacques et Jean, témoins de ce refus, dirent: «Seigneur, veux-tu qu'à l'exemple d'Élie, nous commandions que le feu descende du ciel et consume ces gens-là?»
Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
55 Mais Jésus s’étant retourné, les réprimanda, et leur dit: «Vous ne savez de quel esprit vous êtes animés.»
А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Et ils gagnèrent un autre village.
Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
57 Comme ils s'y rendaient, un homme lui dit en chemin: «Seigneur, je te suivrai partout où tu iras.»
І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 Et Jésus lui dit: «Les renards ont des tanières, et les oiseaux du ciel, des abris; mais le Fils de l'homme n'a pas un lieu pour reposer sa tête.»
Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
59 Il dit à un autre: «Suis-moi.» Celui-ci lui dit: «Seigneur, permets-moi d'aller auparavant ensevelir mon père.»
I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
60 Mais il lui repartit: «Laisse les morts ensevelir leurs morts; pour toi, va annoncer le royaume de Dieu.»
Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
61 Un autre lui dit aussi: «Je te suivrai, Seigneur, mais permets-moi d'aller auparavant faire mes adieux à ma famille.»
А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
62 Jésus lui dit: «Quiconque met la main à la charrue et regarde en arrière, n'est pas propre au royaume de Dieu.»
Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
