Jean 6
1 Jésus s'en alla ensuite de l'autre côté de la mer de Tibériade en Galilée;
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 et une foule nombreuse le suivait, parce qu'elle voyait les miracles qu'il opérait sur les malades.
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 Jésus monta sur la montagne, et s'y assit avec ses disciples.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Or, la Pâque, la grande fête des Juifs, était proche.
Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Jésus donc ayant levé les yeux, et voyant qu'une grande foule se dirigeait de son côté, dit à Philippe: «où nous faut-il acheter du pain, pour que ces gens aient à manger?»
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 Il disait cela pour l'éprouver; car, pour lui, il savait bien ce qu'il voulait faire.
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 Philippe lui répondit: «Deux cents deniers de pain ne suffiraient pas pour en donner un peu à chacun.»
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 Un de ses disciples, André, frère de Simon-Pierre, lui dit:
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 «Il y a ici un petit garçon qui a cinq pains d'orge et deux poissons; mais qu'est-ce que cela pour tant de monde.»
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 Jésus dit: «Faites asseoir ces gens.» Or il y avait une grande étendue d'herbe en ce lieu. Les hommes s'assirent donc: ils étaient au nombre d'environ cinq mille.
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 Jésus prit les pains, et, ayant rendu grâces, il les distribua à ceux qui étaient assis; il leur donna de même des poissons, autant qu'ils en voulurent.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 Lorsqu'ils furent rassasiés, il dit à ses disciples: «Ramassez les morceaux qui restent, afin que rien ne se perde.»
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 Ils les ramassèrent, et remplirent douze corbeilles des morceaux qui restèrent des cinq pains d'orge, après que l'on eut mangé.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 Ces gens ayant vu le miracle que Jésus avait fait, disaient: «C'est vraiment le prophète qui doit venir dans le monde.»
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Alors Jésus ayant compris qu'ils allaient venir l'enlever pour le faire roi, se retira de nouveau dans la montagne, tout seul.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 Quand le soir fut venu, ses disciples descendirent au bord de la mer;
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 et, étant entrés dans la barque, ils traversèrent la mer dans la direction de Capernaoum. Il faisait déjà nuit, et Jésus ne les avait pas rejoints;
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 et un gros vent s'étant levé, la mer était agitée.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 Quand ils eurent fait de vingt-cinq à trente stades, ils virent Jésus marchant sur la mer, près de la barque, et ils eurent peur.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 Mais Jésus leur dit: «C'est moi, n'ayez point de peur.»
Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 Ils se disposèrent donc à le prendre dans la barque, et aussitôt la barque aborda au lieu où ils se rendaient.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 La foule qui était restée de l'autre côté de la mer avait vu qu'il n'y avait là qu'une seule barque, et que Jésus n'y était point entré avec ses disciples, mais que ceux-ci étaient partis seuls.
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 Cependant il était arrivé de Tibériade d'autres barques, près du lieu où ils avaient mangé le pain, après que le Seigneur eut rendu grâces.
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Le lendemain donc, lorsqu'ils virent que Jésus n'était pas là, non plus que ses disciples, ils entrèrent dans ces barques et se rendirent à Capernaoum pour chercher Jésus.
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 Et l'ayant trouvé de l'autre côté de la mer, ils lui dirent: «Maître, quand es-tu venu ici?»
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Jésus leur répondit: «En vérité, en vérité, je vous le dis, vous me cherchez, non parce que vous avez vu des miracles, mais parce que vous avez mangé des pains, et que vous avez été rassasiés.
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 Travaillez pour avoir, non l'aliment qui périt, mais l'aliment qui subsiste en vie éternelle, et que le Fils de l'homme vous donnera, car c'est lui que le Père, savoir Dieu, a marqué de son sceau.» (aiōnios g166)
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
28 Ils lui dirent donc: «Que devons-nous faire, pour faire les oeuvres de Dieu?»
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 Jésus leur répondit: «L'oeuvre que Dieu demande, c'est que vous croyiez en celui qu'il a envoyé.»
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 — Quel miracle fais-tu donc, lui dirent-ils, que nous le voyions, et que nous croyions en toi? Que fais-tu?
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Nos pères ont mangé la manne au désert, ainsi qu'il est écrit: «Il leur donna à manger du pain du ciel.»
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 Jésus leur répondit: «En vérité, en vérité, je vous le dis, Moïse ne vous a point donné «le pain du ciel; » c'est mon Père qui vous donne le vrai pain du ciel,
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 car le pain de Dieu, c'est le pain qui descend du ciel et qui donne la vie au monde.»
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 Ils lui dirent donc: «Seigneur, donne-nous toujours de ce pain-là.»
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Jésus leur dit: «Je suis le pain de vie: celui qui vient à moi n'aura jamais faim, et celui qui croit en moi n'aura jamais soif;
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 mais, je vous l'ai dit, vous m'avez vu, et vous ne croyez point.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Tout ce que le Père me donne viendra à moi, et je ne repousserai point celui qui vient à moi;
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 car je suis descendu du ciel pour faire, non ma volonté, mais la volonté de celui qui m'a envoyé.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Or, la volonté de celui qui m'a envoyé, c'est que je ne perde aucun de ceux qu'il m'a donnés, mais que je les ressuscite au dernier jour.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 Car c'est ici la volonté de mon Père, que quiconque voit le Fils et croit en lui, ait la vie éternelle; et moi je le ressusciterai au dernier jour.» (aiōnios g166)
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
41 Les Juifs se mirent donc à murmurer contre lui, parce qu'il avait dit: «Je suis le pain qui est descendu du ciel, »
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 et ils disaient: «N'est-ce pas là Jésus, le fils de Joseph, dont nous connaissons le père et la mère? comment donc dit-il: «Je suis descendu du ciel?»
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 Jésus répondit et leur dit: «Ne murmurez point entre vous.
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 Nul ne peut venir à moi, si le Père, qui m'a envoyé, ne l'attire; et moi, je le ressusciterai au dernier jour.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 Il est écrit dans les Prophètes: «Et ils seront tous enseignés de Dieu» quiconque a entendu le Père et a profité, vient à moi;
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 ce n'est pas que personne ait vu le Père, si ce n'est celui qui vient de Dieu: celui-là a vu le Père.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. (aiōnios g166)
48 Je suis le pain de vie.
Я — хліб життя!
49 Vos pères ont mangé la manne au désert, et ils sont morts;
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 quant au pain qui descend du ciel, on en mange et l’on ne meurt point.
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Je suis le pain vivifiant qui est descendu du ciel: si quelqu'un mange de ce pain, il vivra éternellement; et le pain que je donnerai, c'est ma chair, que je donnerai pour la vie du monde.» (aiōn g165)
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
52 Là-dessus, les Juifs disputaient entre eux, disant: «Comment cet homme peut-il nous donner sa chair à manger?»
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 Jésus leur dit donc: «En vérité, en vérité, je vous le dis, si vous ne mangez la chair du Fils de l'homme, et si vous ne buvez son sang, vous n'avez point la vie en vous-mêmes:
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 celui qui mange ma chair et qui boit mon sang a la vie éternelle; et moi, je le ressusciterai au dernier jour. (aiōnios g166)
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
55 Car ma chair est vraiment une nourriture, et mon sang est vraiment un breuvage.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 Celui qui mange ma chair et qui boit mon sang demeure en moi, et moi en lui.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 Comme le Père, qui a la vie, m'a envoyé, et que je vis par le Père, de même celui qui me mange, vivra par moi.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 C'est là le pain qui est descendu du ciel: il n'en est point comme de nos pères qui ont mangé et sont morts; celui qui mange de ce pain vivra éternellement.» (aiōn g165)
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
59 Jésus dit ces choses, enseignant en pleine synagogue à Capernaoum.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Plusieurs de ses disciples, l'ayant entendu, dirent: «Cette parole est dure, qui peut l'écouter?»
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 Mais Jésus, sachant en lui-même que ses disciples murmuraient, leur dit: «Cela vous scandalise?...
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 que sera-ce donc, si vous voyez le Fils de l’homme monter là où il était auparavant?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 C'est l'esprit qui vivifie; la chair ne sert de rien. Les paroles que je vous ai adressées sont esprit et vie;
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 mais il y en a parmi vous qui ne croient point.» En effet, Jésus savait dès l'abord qui étaient ceux qui ne croyaient pas, et qui était celui qui le livrerait.
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 Et il ajouta: «C'est pour cela que je vous ai dit que nul ne peut venir à moi, s'il ne lui a été donné du Père.»
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
66 Dès lors plusieurs de ses disciples se retirèrent d'auprès de lui et cessèrent de le suivre.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Jésus dit donc aux Douze: «Et vous, ne voulez-vous pas aussi vous en aller?»
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Simon-Pierre lui répondit: «Seigneur, à qui irions-nous? Tu as les paroles de la vie éternelle; (aiōnios g166)
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
69 pour nous, nous avons cru et nous avons connu, que tu es le Saint de Dieu.»
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Jésus leur répondit: «N'est-ce pas moi qui vous ai choisis, vous Douze?... et l'un de vous est un démon!»
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Or il parlait de Judas, fils de Simon Iscariote, car c'était lui, l'un des Douze, qui devait le livrer.
Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
