2 Corinthiens 7
1 Puis donc que nous avons de telles promesses, purifions-nous, mes bien-aimés, de toute souillure de la chair et de l'esprit, en achevant l'oeuvre de notre sanctification dans la crainte de Dieu.
Отож, мої любі, мавши ці обі́тниці, очистьмо себе від усякої не́чисти тіла та духа, — і творімо святиню у Божім страху́!
2 Donnez-nous une place dans vos coeurs. Nous n'avons fait tort à personne, nous n'avons ruiné personne, nous n'avons dupé personne.
Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли!
3 Je ne dis pas cela pour vous condamner, puisque je viens de vous dire que vous êtes dans notre coeur, à la vie et à la mort.
Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
4 Je m'épanche avec vous; je suis tout fier de vous; je suis rempli de consolation; je suis inondé de joie au milieu de toutes mes afflictions.
У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
5 Lorsque nous fûmes arrivé en Macédoine, notre chair n'eut aucun repos; nous étions affligés de toute manière: au dehors, des combats; au dedans, des appréhensions.
Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині.
6 Mais Dieu qui console ceux qui sont abattus, nous a consolés par l'arrivée de Tite,
Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита,
7 et non seulement par son arrivée, mais encore par la consolation qu'il avait lui-même éprouvée à votre sujet: il nous a dit vos regrets, votre désolation, votre dévouement pour moi, ce qui a redoublé ma joie en l'entendant.
і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився.
8 Quand même je vous ai attristés par ma lettre, je ne m'en repens point: j'en ai eu, il est vrai, du regret (je vois, en effet, que cette lettre vous a affligés, momentanément pourtant),
Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
9 mais à présent je suis heureux, non de ce que vous avez été attristés, mais de ce que cette tristesse vous a portés à la repentance; car vous avez été attristés selon Dieu, afin de n'éprouver aucun dommage de notre part.
Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас.
10 La tristesse selon Dieu produit une repentance qui conduit à un salut qu'on ne regrette point, au lieu que la tristesse du monde produit la mort.
Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть.
11 Voyez ce que c'est que d'avoir été attristés selon Dieu, ce que cela a produit pour vous: quel empressement! Que dis-je? quelle justification! quelle indignation! quelle crainte! quel regret! quel dévouement! quelle punition! Vous avez bien fait voir que vous étiez, vous-mêmes, innocents dans cette affaire.
Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
12 Aussi bien je vous ai écrit, non à cause de l'offenseur, ni même à cause de l'offense, mais afin que votre dévouement pour nous éclatât au milieu de vous, devant Dieu:
А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
13 c'est ce qui nous a consolé. A cette consolation, s'est ajoutée une joie infiniment plus vive, celle que nous a causée la joie de Tite, dont vous avez tous tranquillisé l'esprit.
Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.
14 Si je me suis un peu glorifié de vous auprès de lui, je n'ai point eu à en rougir; mais comme nous vous avons toujours parlé avec vérité, aussi ce que nous avons dit devant Tite, en nous glorifiant de vous, s'est trouvé véritable.
Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́!
15 Et son affection pour vous redouble, quand il se rappelle la docilité que vous lui avez tous montrée, et la crainte, le tremblement avec lequel vous l'avez reçu.
І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням.
16 Je suis heureux de ce que, sous tous les rapports, je puis compter sur vous.
Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас!
