2 Corinthiens 12

1 Il faut se glorifier... cela ne m'est pas bon, car j'en viendrai aux visions et aux révélations du Seigneur.

Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх.

2 Je connais un homme en Christ, qui, il y a quatorze ans, fut ravi jusqu'au troisième ciel (si ce fut avec son corps ou sans corps, je ne sais; Dieu le sait),

Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба.

3 et je sais que cet homme-là (si ce fut avec son corps ou sans son corps, je ne sais; Dieu le sait)

І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, —

4 fut enlevé dans le paradis, et qu'il entendit des mystères qu'il n'est pas permis à un homme de révéler.

що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити.

5 Je me glorifierai pour cet homme-là, mais pour ce qui est de ma personne, je ne me ferai gloire que de mes faiblesses.

Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами.

6 Ce n'est pas que si je voulais me glorifier, je fusse un insensé, car je dirais la vérité; mais je m'en abstiens dans la crainte qu'on ne se fasse de moi une idée supérieure à celle que produit ma vue ou ma parole.

Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.

7 D'ailleurs, pour que je ne vienne pas à m'enorgueillir de la sublimité de ces révélations, il m'a été donné une écharde pour la chair, un ange de Satan pour me frapper.

А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся.

8 Trois fois, j'ai prié le Seigneur de m'en délivrer,

Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене.

9 et il m'a dit: «Ma grâce te suffit, car c'est dans la faiblesse que ma force se déploie tout entière.» Je préfère donc bien volontiers me glorifier de mes faiblesses, afin que la force de Christ vienne reposer sur moi.

І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.

10 C'est pourquoi je me complais dans les faiblesses, dans les outrages, dans les nécessités, dans les persécutions, dans les extrêmes misères; je les endure pour Christ; car lorsque je suis faible, c'est alors que je suis fort.

Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й.

11 J'ai été déraisonnable; c'est vous qui m'y avez contraint. C'était à vous de parler avantageusement de moi, car je n'ai été inférieur en quoi que ce soit à ces éminents apôtres, encore que je ne sois rien.

Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.

12 Les preuves de mon apostolat ont éclaté au milieu dé vous par une patience à toute épreuve, par des signes, des prodiges et des miracles.

А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах.

13 En quoi avez-vous été moins bien traités que les autres églises, si ce n'est que ma personne ne vous a point été à charge? Pardonnez-moi ce tort.

Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину!

14 Voici, je suis tout prêt à aller chez vous pour la troisième fois, et je ne vous serai point à charge, car ce que je recherche, ce ne sont pas vos biens, c'est vous-mêmes. Ce n'est pas aux enfants à thésauriser pour leurs parents, mais aux parents pour leurs enfants.

Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́.

15 Quant à moi, je dépenserai bien volontiers, et je me dépenserai moi-même tout entier pour vos âmes, dussé-je, en vous aimant toujours plus, être toujours moins aimé.

Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений.

16 — Eh bien! soit; «je ne vous ai pas été personnellement à charge; mais, en vrai fourbe, je vous ai attrapés par ruse!»

Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав.

17 Est-ce que par aucun de ceux que je vous ai adressés, j'ai rien tiré de vous?

Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав?

18 J'ai invité Tite à se rendre chez vous, et je l'ai fait accompagner par le frère que mus savez: est-ce que Tite a rien tiré de vous? N'avons-nous pas marché dans le même esprit, sur les mêmes traces?

Ублагав я був Тита, і з ним послав брата. Чи Тит ви́користав вас чим? Хіба ми ходили не в одно́му дусі? Хіба не одни́ми стопа́ми?

19 Depuis longtemps vous croyez que nous nous justifions devant vous. Détrompez vous; c'est devant Dieu que nous parlons, en Christ, et toutes nos paroles, mes bien-aimés, sont pour votre édification.

Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!

20 Ah! je crains bien qu'à mon arrivée je ne vous trouve pas tels que je voudrais vous voir, et que vous ne me trouviez aussi tel que vous ne voudriez pas que je sois. Je crains de trouver des querelles, de la jalousie, des emportements, des disputes, des médisances, des calomnies, de l'orgueil, des troubles.

Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не хо́чу, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не хочете, — хай не будуть між вами суперечка, заздрість, гніви, обмани, сва́ри, на́шепти, пихи́, безладдя,

21 Est-ce que, lorsque je vous verrai, mon Dieu m'humiliera encore une fois par rapport à vous? est-ce que j'aurai à pleurer sur plusieurs pécheurs qui ne se seront pas repentis de l'impureté, du libertinage et des désordres auxquels ils se sont livrés?

щоб зно́ву, коли я прийду́, не прини́зив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечи́стості, і в пере́любі, і в розпусті, що ко́їли їх.