2 Corinthiens 10
1 Au reste, moi Paul, je vous invite par la douceur et la clémence de Christ — oui, moi qui «ai l’air d'un lâche quand je suis au milieu de vous, mais qui suis hardi avec vous, quand je suis absent!»
А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
2 je vous prie de ne pas m'obliger, quand je serai présent, d'oser avec l'assurance dont je compte m'armer contre certaines gens qui se figurent que nous marchons selon la chair.
І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
3 Quoique nous marchions en la chair, nous ne combattons point selon la chair.
Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 Les armes avec lesquelles nous combattons ne sont pas chamelles; elles sont puissantes, par la grâce de Dieu, pour renverser les forteresses:
зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
5 nous renversons les raisonnements et tout boulevard élevé contre la connaissance de Dieu; nous faisons prisonnière toute intelligence, pour l'amener à l'obéissance de Christ;
і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
6 et nous sommes tout prêt à sévir contre toute désobéissance, lorsque, de votre côté, l'obéissance sera complète.
і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
7 Ah! vous regardez à «l'air!» — Si quelqu'un se persuade «qu'il est à Christ, » qu'il se mette bien dans l'esprit, à son tour, sans qu'on ait besoin de le lui dire, que s'il appartient à Christ, nous aussi, nous lui appartenons.
Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 Si même je me faisais un peu plus gloire du pouvoir que le Seigneur m'a donné, à moi, pour votre édification, non pour votre destruction, je me garderais bien d'en rougir,
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
9 pour n'avoir pas l'air de chercher à vous intimider par mes lettres.
Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 On dit en effet: «Ses lettres sont pleines d'autorité et de force, mais, quand on le voit, c'est un homme flasque, et sa parole n'impose pas.»
„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
11 Que celui qui tient ce langage, se dise bien, que tel nous sommes en paroles dans nos lettres, étant absent, tel nous sommes en actions, quand nous sommes présents.
такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
12 Nous n'avons pas la hardiesse de nous confondre ni de nous comparer avec certaines gens qui se recommandent eux-mêmes; mais, ces gens-là, en se mesurant à leur propre mesure, et en se comparant eux-mêmes à eux-mêmes, sont absurdes.
Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 Pour nous, nous ne nous glorifions pas outre mesure; mais, sans passer la ligne que Dieu a assignée pour mesure à notre activité, nous nous glorifierons d'être parvenus jusqu’à vous.
Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
14 Ce n'est point une prétention exorbitante de notre part, comme si nous n'étions pas parvenus jusqu’à vous, car c'est bien jusqu’à vous, que nous sommes arrivés les premiers avec l'évangile de Christ.
Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
15 Nous ne nous glorifions point outre mesure, puisque nous ne nous glorifions pas des travaux d'autrui; et nous gardons l'espérance que, lorsque votre foi se sera développée,
Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
16 nous agrandirons considérablement notre champ d'action parmi vous, en suivant toujours notre ligne, de manière à porter l'évangile dans les pays qui sont au delà du vôtre, sans entrer dans la circonscription d'autrui pour nous glorifier de travaux déjà faits.
щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
17 Toutefois, «que celui qui se glorifie, se glorifie dans le Seigneur; »
А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
18 car ce n'est pas celui qui se recommande lui-même, qui est un homme éprouvé, c'est celui que le Seigneur recommande.
Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
