Cantiques 1
1 Le Cantique des cantiques, qui est de Salomon.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Qu'il me baise des baisers de sa bouche; car tes amours sont plus agréables que le vin.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 A cause de l'odeur de tes excellents parfums, ton nom est [comme] un parfum répandu: c'est pourquoi les filles t'ont aimé.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Tire-moi, et nous courrons après toi; lorsque le Roi m'aura introduite dans ses cabinets, nous nous égayerons et nous nous réjouirons en toi; nous célébrerons tes amours plus que le vin; les hommes droits t'ont aimé.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Ô filles de Jérusalem, je suis brune, mais de bonne grâce; je suis comme les tentes de Kédar, et comme les courtines de Salomon.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Ne prenez pas garde à moi, de ce que je suis brune, car le soleil m'a regardée; les enfants de ma mère se sont mis en colère contre moi, ils m'ont mise à garder les vignes; et je n'ai point gardé la vigne qui était à moi.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Déclare-moi, toi qu'aime mon âme, où tu pais, et où tu fais reposer [ton troupeau] sur le midi; car pourquoi serais-je comme une femme errante vers les parcs de tes compagnons?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Si tu ne le sais pas, ô la plus belle d'entre les femmes! sors après les traces du troupeau, et pais tes chevrettes près des cabanes des bergers.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Ma grande amie, je te compare au plus beau couple de chevaux que j'aie aux chariots de Pharaon.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Tes joues ont bonne grâce avec les atours, et ton cou avec les colliers.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Nous te ferons des atours d'or, avec des boutons d'argent.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Tandis que le Roi a été assis à table, mon aspic a rendu son odeur.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Mon bien-aimé est avec moi comme un sachet de myrrhe; il passera la nuit entre mes mamelles.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Mon bien-aimé m'est comme une grappe de troëne dans les vignes d'Henguédi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Te voilà belle, ma grande amie, te voilà belle; tes yeux sont [comme] ceux des colombes.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Te voilà beau, mon bien-aimé; que tu es agréable! aussi notre couche est-elle féconde.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 Les poutres de nos maisons sont de cèdre, et nos soliveaux de sapin.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
