Psaumes 90
1 Requête de Moïse, homme de Dieu. Seigneur! Tu nous as été une retraite d'âge en âge.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Avant que les montagnes fussent nées, et que tu eusses formé la terre, la terre, [dis-je], habitable, même de siècle en siècle, tu es le [Dieu] Fort.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Tu réduis l'homme [mortel] jusques à le menuiser, et tu dis: Fils des hommes, retournez.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Car mille ans sont devant tes yeux comme le jour d'hier qui est passé, et [comme] une veille en la nuit.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Tu les emportes comme par une ravine d'eau; ils sont [comme] un songe au matin; comme une herbe qui se change,
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Laquelle fleurit au matin, et reverdit; le soir on la coupe, et elle se fane.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Car nous sommes consumés par ta colère, et nous sommes troublés par ta fureur.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Tu as mis devant toi nos iniquités, [et] devant la clarté de ta face nos fautes cachées.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Car tous nos jours s'en vont par ta grande colère, [et] nous consumons nos années comme une pensée.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Les jours de nos années reviennent à soixante et dix ans, et s'il y en a de vigoureux, à quatre-vingts ans; même le plus beau de ces jours n'est que travail et tourment; et il s'en va bientôt, et nous nous envolons.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Qui est-ce qui connaît, selon ta crainte, la force de ton indignation et de ta grande colère?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Enseigne-nous à tellement compter nos jours, que nous en puissions avoir un cœur rempli de sagesse.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Eternel! retourne-toi; jusques à quand? sois apaisé envers tes serviteurs.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Rassasie-nous chaque matin de ta bonté, afin que nous nous réjouissions, et que nous soyons joyeux tout le long de nos jours.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Réjouis-nous au prix des jours que tu nous as affligés, [et au prix] des années auxquelles nous avons senti des maux:
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Que ton œuvre paraisse sur tes serviteurs, et ta gloire sur leurs enfants.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Et que le bon plaisir de l'Eternel notre Dieu, soit sur nous, et dirige l'œuvre de nos mains; oui dirige l'œuvre de nos mains.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
