Psaumes 73
1 Psaume d'Asaph. Quoi qu'il en soit, Dieu est bon à Israël, [savoir], à ceux qui sont nets de cœurs.
Псалом Аса́фів.
2 Or quant à moi, mes pieds m'ont presque manqué, [et] il s'en est peu fallu que mes pas n'aient glissé.
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 Car j'ai porté envie aux insensés, en voyant la prospérité des méchants.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Parce qu'il n'y a point d'angoisses en leur mort, mais leur force est en son entier.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Ils ne sont point en travail avec les [autres] hommes, et ils ne sont point battus avec les [autres] hommes.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 C'est pourquoi l'orgueil les environne comme un collier, et un vêtement de violence les couvre.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Les yeux leur sortent dehors à force de graisse; ils surpassent les desseins de [leur] cœur.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Ils sont pernicieux, et parlent malicieusement d'opprimer; ils parlent comme placés sur un lieu élevé.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Ils mettent leur bouche aux cieux, et leur langue parcourt la terre.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 C'est pourquoi son peuple en revient là, quand on lui fait sucer l'eau à plein [verre].
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 Et ils disent: comment le [Dieu] Fort connaîtrait-il, et y aurait-il de la connaissance au Souverain?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Voilà, ceux-ci sont méchants, et étant à leur aise en ce monde, ils acquièrent de plus en plus des richesses.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Quoi qu'il en soit, c'est en vain que j'ai purifié mon cœur, et que j'ai lavé mes mains dans l'innocence.
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 Car j'ai été battu tous les jours, et mon châtiment revenait tous les matins.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 [Mais] quand j'ai dit: j'en parlerai ainsi; voilà, j'ai été infidèle à la génération de tes enfants.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Toutefois j'ai tâché à connaître cela; mais cela m'a paru fort difficile.
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 Jusques à ce que je sois entré au sanctuaire du [Dieu] Fort, [et] que j'aie considéré la fin de telles gens.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Quoi qu'il en soit, tu les as mis en des lieux glissants, tu les fais tomber dans des précipices.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Comment ont-ils été ainsi détruits en un moment? sont-ils défaillis? ont-ils été consumés d'épouvantements?
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Ils sont comme un songe lorsqu'on s'est réveillé. Seigneur tu mettras en mépris leur ressemblance quand tu te réveilleras.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 [Or] quand mon cœur s'aigrissait, et que je me tourmentais en mes reins;
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 J'étais alors stupide, et je n'avais aucune connaissance; j'étais comme une brute en ta présence.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Je serai donc toujours avec toi; tu m'as pris par la main droite,
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Tu me conduiras par ton conseil, et puis tu me recevras dans la gloire.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Quel autre ai-je au Ciel? Or je n'ai pris plaisir sur la terre en rien qu'en toi seul.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Ma chair et mon cœur étaient consumés; mais Dieu est le rocher de mon cœur, et mon partage à toujours.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Car voilà, ceux qui s'éloignent de toi, périront; tu retrancheras tous ceux qui se détournent de toi.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Mais pour moi, approcher de Dieu est mon bien; j'ai mis toute mon espérance au Seigneur Eternel, afin que je raconte tous tes ouvrages.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
