Psaumes 132
1 Cantique de Mahaloth. Ô Eternel! souviens-toi de David, [et] de toute son affliction.
Пісня проча́н.
2 Lequel a juré à l'Eternel, [et] fait vœu au Puissant de Jacob, [en disant]:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 Si j'entre au Tabernacle de ma maison, [et] si je monte sur le lit où je couche;
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Si je donne du sommeil à mes yeux, [si je laisse] sommeiller mes paupières,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Jusqu’à ce que j'aurai trouvé un lieu à l'Eternel, [et] des pavillons pour le Puissant de Jacob.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Voici, nous avons ouï parler d'elle vers Ephrat, nous l'avons trouvée aux champs de Jahar.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Nous entrerons dans ses pavillons, [et] nous nous prosternerons devant son marchepied.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Lève-toi, ô Eternel! [pour venir] en ton repos, toi, et l'Arche de ta force.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Que tes Sacrificateurs soient revêtus de la justice, et que tes bien-aimés chantent de joie.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Pour l'amour de David ton serviteur, ne fais point que ton Oint tourne le visage en arrière.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 L'Eternel a juré en vérité à David, [et] il ne se rétractera point, [disant]: je mettrai du fruit de ton ventre sur ton trône.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Si tes enfants gardent mon alliance, et mon témoignage, que je leur enseignerai, leurs fils aussi seront assis à perpétuité sur ton trône.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Car l'Eternel a choisi Sion; il l'a préférée pour être son siège.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 Elle est, [dit-il], mon repos à perpétuité; j'y demeurerai, parce que je l'ai chérie.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Je bénirai abondamment ses vivres; je rassasierai de pain ses pauvres.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Et je revêtirai ses Sacrificateurs de délivrance; et ses bien-aimés chanteront avec des transports.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Je ferai qu'en elle germera une corne à David; je préparerai une lampe à mon Oint.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Je revêtirai de honte ses ennemis, et son diadème fleurira sur lui.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
