Psaumes 104
1 Mon âme, bénis l'Eternel. Ô Eternel mon Dieu, tu es merveilleusement grand, tu es revêtu de majesté et de magnificence.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Il s'enveloppe de lumière comme d'un vêtement, il étend les cieux comme un voile.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Il planchéie ses hautes chambres entre les eaux; il fait des grosses nuées son chariot, il se promène sur les ailes du vent.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Il fait des vents ses Anges, et du feu brûlant ses serviteurs.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Il a fondé la terre sur ses bases, tellement qu'elle ne sera point ébranlée à perpétuité.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Tu l'avais couverte de l'abîme comme d'un vêtement, les eaux se tenaient sur les montagnes.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Elles s'enfuirent à ta menace, [et] se mirent promptement en fuite au son de ton tonnerre.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Les montagnes s'élevèrent, et les vallées s'abaissèrent, au même lieu que tu leur avais établi.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Tu leur as mis une borne qu'elles ne passeront point, elles ne retourneront plus à couvrir la terre.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 C'est lui qui conduit les fontaines par les vallées, tellement qu'elles se promènent entre les monts.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Elles abreuvent toutes les bêtes des champs, les ânes sauvages en étanchent leur soif.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Les oiseaux des cieux se tiennent auprès d'elles, et font résonner leur voix d'entre la ramée.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Il abreuve les montagnes de ses chambres hautes; [et] la terre est rassasiée du fruit de tes œuvres.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Il fait germer le foin pour le bétail, et l'herbe pour le service de l'homme, faisant sortir le pain de la terre;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Et le vin qui réjouit le cœur de l'homme, qui fait reluire son visage avec l'huile, et qui soutient le cœur de l'homme avec le pain.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Les hauts arbres en sont rassasiés, [et] les cèdres du Liban, qu'il a plantés,
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Afin que les oiseaux y fassent leurs nids. Quant à la cigogne, les sapins [sont sa demeure].
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Les hautes montagnes sont pour les chamois [et] les rochers sont la retraite des lapins.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Il a fait la lune pour les saisons, et le soleil connaît son coucher.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Tu amènes les ténèbres, et la nuit vient, durant laquelle toutes les bêtes de la forêt trottent.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Les lionceaux rugissent après la proie, et pour demander au [Dieu] Fort leur pâture.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Le soleil se lève-t-il? ils se retirent et demeurent gisants en leurs tanières.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Alors l'homme sort à son ouvrage et à son travail, jusqu’au soir.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Ô Eternel, que tes œuvres sont en grand nombre! tu les as toutes faites avec sagesse; la terre est pleine de tes richesses.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Cette mer grande et spacieuse, où il y a sans nombre des animaux se mouvant, des petites bêtes avec des grandes!
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Là se promènent les navires, et ce Léviathan que tu as formé pour s'y ébattre.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Elles s'attendent toutes à toi, afin que tu leur donnes la pâture en leur temps.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Quand tu la leur donnes, elles la recueillent, et quand tu ouvres ta main, elles sont rassasiées de biens.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Caches-tu ta face? elles sont troublées; retires-tu leur souffle, elles défaillent, et retournent en leur poudre.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 [Mais si] tu renvoies ton Esprit, elles sont créées, et tu renouvelles la face de la terre.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Que la gloire de l'Eternel soit à toujours, que l'Eternel se réjouisse en ses œuvres!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Il jette sa vue sur la terre, et elle en tremble; il touche les montagnes, et elles en fument.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Je chanterai à l'Eternel durant ma vie; je psalmodierai à mon Dieu pendant que j'existerai.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Ma méditation lui sera agréable; [et] je me réjouirai en l'Eternel.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Que les pécheurs soient consumés de dessus la terre, et qu'il n'y ait plus de méchants! Mon âme, bénis l'Eternel; louez l'Eternel.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
