Psaumes 102
1 Prière de l'affligé étant dans l'angoisse, et répandant sa plainte devant l'Eternel. Eternel! écoute ma prière, et que mon cri vienne jusqu’à toi.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Ne cache point ta face arrière de moi; au jour que je suis en détresse, prête l'oreille à ma requête; au jour que je t'invoque, hâte-toi, réponds-moi.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Car mes jours se sont évanouis comme la fumée, et mes os sont desséchés comme un foyer.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Mon cœur a été frappé, et est devenu sec comme l'herbe, parce que j'ai oublié de manger mon pain.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Mes os sont attachés à ma chair, à cause de la voix de mon gémissement.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Je suis devenu semblable au cormoran du désert; et je suis comme la chouette des lieux sauvages.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Je veille, et je suis semblable au passereau, qui est seul sur le toit.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Mes ennemis me disent tous les jours des outrages, et ceux qui sont furieux contre moi, jurent contre moi.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Parce que j'ai mangé la cendre comme le pain, et que j'ai mêlé ma boisson de pleurs.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 A cause de ta colère et de ton indignation: parce qu'après m'avoir élevé bien haut, tu m'as jeté par terre.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Mes jours sont comme l'ombre qui décline, et je deviens sec comme l'herbe.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Mais toi, ô Eternel! tu demeures éternellement, et ta mémoire est d'âge en âge.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Tu te lèveras, [et] tu auras compassion de Sion; car il est temps d'en avoir pitié, parce que le temps assigné est échu.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Car tes serviteurs sont affectionnés à ses pierres, et ont pitié de sa poudre.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Alors les nations redouteront le Nom de l’Eternel, et tous les Rois de la terre, ta gloire.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Quand l'Eternel aura édifié Sion; quand il aura été vu en sa gloire;
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Quand il aura eu égard à la prière du désolé, et qu'il n'aura point méprisé leur supplication.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Cela sera enregistré pour la génération à venir, le peuple qui sera créé louera l'Eternel,
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 De ce qu'il aura jeté la vue du haut lieu de sa sainteté, et que l'Eternel aura regardé des cieux en la terre,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Pour entendre le gémissement des prisonniers, [et] pour délier ceux qui étaient dévoués à la mort;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 Afin qu'on annonce le Nom de l’Eternel dans Sion, et sa louange dans Jérusalem;
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Quand les peuples se seront joints ensemble et les Royaumes aussi, pour servir l'Eternel.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Il a abattu ma force en chemin, il a abrégé mes jours.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 J'ai dit: mon Dieu, ne m'enlève point au milieu de mes jours! Tes ans [durent] d'âge en âge.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Tu as jadis fondé la terre, et les cieux sont l'ouvrage de tes mains.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Ils périront, mais tu seras permanent, et eux tous s'envieilliront comme un vêtement; tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Mais toi, [tu es toujours] le même; et tes ans ne seront jamais achevés.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Les enfants de tes serviteurs habiteront [près de toi], et leur race sera établie devant toi.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
