Proverbes 1
1 Les Proverbes de Salomon, fils de David, et Roi d'Israël.
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Pour connaître la sagesse et l'instruction, pour entendre les discours d'intelligence;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Pour recevoir une leçon de bon sens, de justice, de jugement et d'équité.
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Pour donner du discernement aux simples, et de la connaissance et de l'adresse aux jeunes gens.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Le sage écoutera, et deviendra mieux appris, et l'homme intelligent acquerra de la prudence;
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Afin d'entendre les discours sentencieux, et ce qui est élégamment dit; les paroles des sages, et leurs énigmes.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 La crainte de l'Eternel est la principale science; [mais] les fous méprisent la sagesse et l'instruction.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Mon fils, écoute l'instruction de ton père, et n'abandonne point l'enseignement de ta mère.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Car ce seront des grâces enfilées ensemble autour de ta tête, et des colliers autour de ton cou.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mon fils, si les pécheurs te veulent attirer, ne t'y accorde point.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 S'ils disent: Viens avec nous, dressons des embûches pour tuer; épions secrètement l'innocent, quoiqu'il ne nous en ait point donné de sujet;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 Engloutissons-les tout vifs, comme le sépulcre; et tout entiers, comme ceux qui descendent en la fosse; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Nous trouverons toute sorte de biens précieux, nous remplirons nos maisons de butin;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Tu y auras ton lot parmi nous, il n'y aura qu'une bourse pour nous tous.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Mon fils, ne te mets point en chemin avec eux; retire ton pied de leur sentier.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Parce que leurs pieds courent au mal, et se hâtent pour répandre le sang.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Car [comme] c'est sans sujet que le rets est étendu devant les yeux de tout ce qui a des ailes;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Ainsi ceux-ci dressent des embûches contre le sang de ceux-là, et épient secrètement leurs vies.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Tel est le train de tout homme convoiteux de gain [déshonnête], lequel enlèvera la vie de ceux qui y sont adonnés.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 La souveraine Sapience crie hautement au dehors, elle fait retentir sa voix dans les rues.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Elle crie dans les carrefours, là où on fait le plus de bruit, aux entrées des portes, elle prononce ses paroles par la ville:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Sots, [dit-elle], jusques à quand aimerez-vous la sottise? Et jusqu'à quand les moqueurs prendront-ils plaisir à la moquerie, et les fous auront-ils en haine la science?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Etant repris par moi, convertissez-vous; voici, je vous donnerai de mon Esprit en abondance, et je vous ferai connaître mes paroles.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Parce que j'ai crié, et que vous avez refusé [d'ouïr]; parce que j'ai étendu ma main, et qu'il n'y a eu personne qui y prit garde;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Et parce que vous avez rejeté tout mon conseil, et que vous n'avez point agréé que je vous reprisse;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Aussi je me rirai de votre calamité, je me moquerai quand votre effroi surviendra.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Quand votre effroi surviendra comme une ruine, et que votre calamité viendra comme un tourbillon; quand la détresse et l'angoisse viendront sur vous;
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Alors on criera vers moi, mais je ne répondrai point; on me cherchera de grand matin, mais on ne me trouvera point.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Parce qu'ils auront haï la science, et qu'ils n'auront point choisi la crainte de l'Eternel.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Ils n'ont point aimé mon conseil; ils ont dédaigné toutes mes répréhensions.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Qu'ils mangent donc le fruit de leur voie, et qu'ils se rassasient de leurs conseils.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Car l'aise des sots les tue, et la prospérité des fous les perd.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Mais celui qui m'écoutera, habitera en sûreté, et sera à son aise sans être effrayé d'aucun mal.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
