Proverbes 26
1 Comme la neige ne convient pas en été, ni la pluie en la moisson, ainsi la gloire ne convient point à un fou.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Comme l'oiseau [est prompt] à aller çà et là, et l'hirondelle à voler, ainsi la malédiction donnée sans sujet n'arrivera point.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Le fouet est pour le cheval, le licou pour l'âne, et la verge pour le dos des fous.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Ne réponds point au fou selon sa folie, de peur que tu ne lui sois semblable.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Réponds au fou selon sa folie, de peur qu'il ne s'estime être sage.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Celui qui envoie des messages par un fou, se coupe les pieds; et boit la peine du tort qu'il s'est fait.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Faites marcher un homme qui ne va qu'en clochant; il en sera tout de même d'un propos sentencieux dans la bouche des fous.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Il en est de celui qui donne de la gloire à un fou, comme s'il jetait une pierre précieuse dans un monceau de pierres.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Ce qu'est une épine qui entre dans la main d'un homme ivre, cela même est un propos sentencieux dans la bouche des fous.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Les Grands donnent de l'ennui à tous, et prennent à gage les fous et les transgresseurs.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Comme le chien retourne à ce qu'il a vomi, [ainsi] le fou réitère sa folie.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 As-tu vu un homme qui croit être sage? il y a plus d'espérance d'un fou que de lui.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Le paresseux dit: le grand lion est dans le chemin, le lion est par les champs.
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 [Comme] une porte tourne sur ses gonds, ainsi se tourne le paresseux sur son lit.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Le paresseux cache sa main au sein, il a de la peine de la ramener à sa bouche.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Le paresseux se croit plus sage que sept [autres] qui donnent de sages conseils.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Celui qui en passant se met en colère pour une dispute qui ne le touche en rien, est [comme] celui qui prend un chien par les oreilles.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Tel qu'est celui qui fait de l'insensé, et qui cependant jette des feux, des flèches, et des choses propres à tuer;
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Tel est l'homme qui a trompé son ami, et qui après cela dit: Ne me jouais-je pas?
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Le feu s'éteint faute de bois; ainsi quand il n'y aura plus de semeurs de rapports, les querelles s'apaiseront.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Le charbon est pour faire de la braise, et le bois pour faire du feu, et l'homme querelleux pour exciter des querelles.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Les paroles d'un semeur de rapports sont comme de ceux qui ne font pas semblant d'y toucher, mais elles descendent jusqu'au-dedans du cœur.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Les lèvres ardentes, et le cœur mauvais, sont [comme] de la litharge enduite sur un pot de terre.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Celui qui hait se contrefait en ses lèvres, mais il cache la fraude au-dedans de soi.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Quand il parlera gracieusement, ne le crois point; car il y a sept abominations dans son cœur.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 La malice de celui qui la cache comme dans un lieu secret, sera révélée dans l'assemblée.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Celui qui creuse la fosse, y tombera; et la pierre retournera sur celui qui la roule.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 La fausse langue hait celui qu'elle a abattu; et la bouche qui flatte fait tomber.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
