Proverbes 15
1 La réponse douce apaise la fureur; mais la parole fâcheuse excite la colère.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
2 La langue des sages embellit la science; mais la bouche des fous profère la folie.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
3 Les yeux de l'Eternel sont en tous lieux, contemplant les méchants et les bons.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
4 La langue qui corrige [le prochain], est [comme] l'arbre de vie; mais celle où il y a de la perversité, est un rompement d'esprit.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
5 Le fou méprise l'instruction de son père; mais celui qui prend garde à la répréhension, deviendra bien-avisé.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
6 Il y a un grand trésor dans la maison du juste; mais il y a du trouble dans le revenu du méchant.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
7 Les lèvres des sages répandent partout la science; mais le cœur des fous ne fait pas ainsi.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
8 Le sacrifice des méchants est en abomination à l'Eternel; mais la requête des hommes droits lui est agréable.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
9 La voie du méchant est en abomination à l'Eternel; mais il aime celui qui s'adonne soigneusement à la justice.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
10 Le châtiment est fâcheux à celui qui quitte le [droit] chemin; [mais] celui qui hait d'être repris, mourra.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
11 Le sépulcre et le gouffre sont devant l'Eternel; combien plus les cœurs des enfants des hommes? (Sheol h7585)
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! (Sheol h7585)
12 Le moqueur n'aime point qu'on le reprenne, et il n'ira [jamais] vers les sages.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
13 Le cœur joyeux rend la face belle, mais l'esprit est abattu par l'ennui du cœur.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
14 Le cœur de l'homme prudent cherche la science; mais la bouche des fous se repaît de folie.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
15 Tous les jours de l'affligé sont mauvais; mais quand on a le cœur gai, c'est un banquet perpétuel.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
16 Un peu de bien vaut mieux avec la crainte de l'Eternel, qu'un grand trésor avec lequel il y a du trouble.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
17 Mieux vaut un repas d'herbes, où il y a de l'amitié, qu'un repas de bœuf bien gras, où il y a de la haine.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
18 L'homme furieux excite la querelle; mais l'homme tardif à colère apaise la dispute.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
19 La voie du paresseux est comme une haie de ronces; mais le chemin des hommes droits est relevé.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
20 L'enfant sage réjouit le père; mais l'homme insensé méprise sa mère.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
21 La folie est la joie de celui qui est dépourvu de sens; mais l'homme prudent dresse ses pas pour marcher.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
22 Les résolutions deviennent inutiles où il n'y a point de conseil; mais il y a de la fermeté dans la multitude des conseillers.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
23 L'homme a de la joie dans les réponses de sa bouche; et la parole dite en son temps combien est-elle bonne?
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
24 Le chemin de la vie tend en haut pour l'homme prudent, afin qu'il se retire du sépulcre qui est en bas. (Sheol h7585)
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. (Sheol h7585)
25 L'Eternel démolit la maison des orgueilleux, mais il établit la borne de la veuve.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
26 Les pensées du malin sont en abomination à l'Eternel; mais celles de ceux qui sont purs, sont des paroles agréables.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
27 Celui qui est entièrement adonné au gain déshonnête, trouble sa maison; mais celui qui hait les dons, vivra.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
28 Le cœur du juste médite ce qu'il doit répondre; mais la bouche des méchants profère des choses mauvaises.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
29 L'Eternel est loin des méchants; mais il exauce la requête des justes.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
30 La clarté des yeux réjouit le cœur; et la bonne renommée engraisse les os.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
31 L'oreille qui écoute la répréhension de vie, logera parmi les sages.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
32 Celui qui rejette l'instruction a en dédain son âme; mais celui qui écoute la répréhension, s'acquiert du sens.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.
33 La crainte de l'Eternel est une instruction de sagesse, et l'humilité va devant la gloire.
Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
