Proverbes 14
1 Toute femme sage bâtit sa maison; mais la folle la ruine de ses mains.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Celui qui marche en sa droiture, révère l'Eternel; mais celui qui va de travers en ses voies, le méprise.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 La verge d'orgueil est dans la bouche du fou; mais les lèvres des sages les garderont.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Où il n'y a point de bœuf, la grange est vide; et l'abondance du revenu provient de la force du bœuf.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Le témoin véritable ne mentira [jamais]; mais le faux témoin avance volontiers des mensonges.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Le moqueur cherche la sagesse, et ne la trouve point; mais la science est aisée à trouver à l'homme intelligent.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Eloigne-toi de l'homme insensé, puisque tu ne lui as point connu de lèvres de science.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 La sagesse de l'homme bien avisé est d'entendre sa voie; mais la folie des fous n'est que tromperie.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Les fous pallient le délit; mais il n'y a que plaisir entre les hommes droits.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Le cœur d'un chacun connaît l'amertume de son âme; et un autre n'est point mêlé dans sa joie.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 La maison des méchants sera abolie; mais le tabernacle des hommes droits fleurira.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Il y a telle voie qui semble droite à l'homme, mais dont l'issue sont les voies de la mort.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Même en riant le cœur sera triste, et la joie finit par l'ennui.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Celui qui a un cœur hypocrite, sera rassasié de ses voies; mais l'homme de bien [le sera] de ce qui est en lui.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Le simple croit à toute parole; mais l'homme bien avisé considère ses pas.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Le sage craint, et se retire du mal; mais le fou se met en colère, et se tient assuré.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 L'homme colère fait des folies; et l'homme rusé est haï.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Les niais hériteront la folie; mais les bien-avisés seront couronnés de science.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Les malins seront humiliés devant les bons, et les méchants, devant les portes du juste.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Le pauvre est haï, même de son ami; mais les amis du riche sont en grand nombre.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Celui qui méprise son prochain s'égare; mais celui qui a pitié des débonnaires, est bienheureux.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Ceux qui machinent du mal ne se fourvoient-ils pas? Mais la bonté et la vérité seront pour ceux qui procurent le bien.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 En tout travail il y a quelque profit, mais le babil des lèvres ne tourne qu'à disette.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Les richesses des sages leur sont [comme] une couronne; mais la folie des fous n'est que folie.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Le témoin véritable délivre les âmes; mais celui qui prononce des mensonges, n'est que tromperie.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 En la crainte de l'Eternel il y a une ferme assurance, et une retraite pour ses enfants.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 La crainte de l'Eternel est une source de vie pour se détourner des filets de la mort.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 La puissance d'un Roi consiste dans la multitude du peuple; mais quand le peuple diminue, c'est l'abaissement du Prince.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Celui qui est lent à la colère, est de grande intelligence; mais celui qui est prompt à se courroucer, excite la folie.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Le cœur doux est la vie de la chair; mais l'envie est la vermoulure des os.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Celui qui fait tort au pauvre, déshonore celui qui l'a fait; mais celui-là l'honore, qui a pitié du nécessiteux.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Le méchant sera poussé au loin par sa malice; mais le juste trouve retraite [même] en sa mort.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 La sagesse repose au cœur de l'homme intelligent; et elle est même reconnue au milieu des fous.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 La justice élève une nation; mais le péché est l'opprobre des peuples.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Le Roi prend plaisir au serviteur prudent; mais son indignation sera contre celui qui lui fait déshonneur.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
