Lamentations 3
1 [Aleph.] Je suis l’homme qui ai vu l’affliction par la verge de sa fureur.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Il m’a conduit et amené dans les ténèbres, et non dans la lumière.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Certes il s’est tourné contre moi, il a tous les jours tourné sa main [contre moi].
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 [Beth.] Il a fait vieillir ma chair et ma peau, il a brisé mes os.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Il a bâti contre moi, et m’a environné de fiel et de travail.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Il m’a fait tenir dans des lieux ténébreux, comme ceux qui sont morts dès longtemps.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 [Guimel.] Il a fait une cloison autour de moi, afin que je ne sorte point; il a appesanti mes fers.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Même quand je crie et que j’élève ma voix, il rejette ma requête.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Il a fait un mur de pierres de taille [pour fermer] mes chemins, il a renversé mes sentiers.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 [Daleth.] Ce m’est un ours qui est aux embûches, et un lion qui se tient dans un lieu caché.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Il a détourné mes chemins, et m’a mis en pièces, il m’a rendu désolé.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Il a tendu son arc, et m’a mis comme une butte pour la flèche.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 [He.] Il a fait entrer dans mes reins les flèches dont son carquois est plein.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 J’ai été en risée à tous les peuples, et leur chanson, tout le jour.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Il m’a rassasié d’amertume, il m’a enivré d’absinthe.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 [Vau.] Il m’a cassé les dents avec du gravier, il m’a couvert de cendre;
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Tellement que la paix s’est éloignée de mon âme; j’ai oublié ce que c’est que d’être à son aise.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Et j’ai dit: ma force est perdue, et mon espérance aussi que j’avais en l’Eternel.
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 [Zajin.] Souviens-toi de mon affliction, et de mon pauvre état, qui n’est qu’absinthe et que fiel.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Mon âme s’[en] souvient sans cesse, et elle est abattue au dedans de moi.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 [Mais] je rappellerai ceci en mon cœur, [et] c’est pourquoi j’aurai espérance;
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 [Heth.] Ce sont les gratuités de l’Eternel que nous n’avons point été consumés, parce que ses compassions ne sont point taries.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Elles se renouvellent chaque matin; [c’est] une chose grande que ta fidélité.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 L’Eternel est ma portion, dit mon âme, c’est pourquoi j’aurai espérance en lui.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 [Teth.] L’Eternel est bon à ceux qui s’attendent à lui, [et] à l’âme qui le recherche.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 C’est une chose bonne qu’on attende, même en se tenant en repos, la délivrance de l’Eternel.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 C’est une chose bonne à l’homme de porter le joug en sa jeunesse.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 [Jod.] Il est assis solitaire et se tient tranquille, parce qu’on l’a chargé sur lui.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Il met sa bouche dans la poussière, si peut-être il y aura quelque espérance.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Il présente la joue à celui qui le frappe; il est accablé d’opprobre.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 [Caph.] Car le Seigneur ne rejette point à toujours.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Mais s’il afflige quelqu’un, il en a aussi compassion selon la grandeur de ses gratuités.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Car ce n’est pas volontiers qu’il afflige et contriste les fils des hommes.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 [Lamed.] Lorsqu’on foule sous ses pieds tous les prisonniers du monde;
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Lorsqu’on pervertit le droit de quelqu’un en la présence du Très-haut;
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Lorsqu’on fait tort à quelqu’un dans son procès, le Seigneur ne le voit-il point?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 [Mem.] Qui est-ce qui dit que cela a été fait, [et] que le Seigneur ne l’[a] point commandé?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Les maux, et les biens ne procèdent-ils point de l’ordre du Très-haut?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Pourquoi se dépiterait l’homme vivant, l’homme, [dis-je], à cause de ses péchés?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 [Nun.] Recherchons nos voies, et [les] sondons, et retournons jusqu’à l’Eternel.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Levons nos cœurs et nos mains au [Dieu] Fort qui est aux cieux, [en disant]:
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nous avons péché, nous avons été rebelles, tu n’as point pardonné.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 [Samech.] Tu nous as couverts de [ta] colère, et nous as poursuivis, tu as tué, tu n’as point épargné.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Tu t’es couvert d’une nuée, afin que la requête ne passât point.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Tu nous as fait être la raclure et le rebut au milieu des peuples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 [Pe.] Tous nos ennemis ont ouvert leur bouche sur nous.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 La frayeur et la fosse, le dégât et la calamité nous sont arrivés.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Mon œil s’est fondu en ruisseaux d’eaux à cause de la plaie de la fille de mon peuple.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 [Hajin.] Mon œil verse des larmes, et ne cesse point, parce qu’il n’y a aucun relâche.
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Jusques à ce que l’Eternel regarde et voie des cieux.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mon œil afflige mon âme à cause de toutes les filles de ma ville.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 [Tsadi.] Ceux qui me sont ennemis sans cause m’ont poursuivi à outrance, comme on chasse après l’oiseau.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Ils ont enserré ma vie dans une fosse, et ont roulé une pierre sur moi.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Les eaux ont regorgé par-dessus ma tête; je disais: je suis retranché.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 [Koph.] J’ai invoqué ton Nom, ô Eternel! d’une des plus basses fosses.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Tu as ouï ma voix, ne ferme point ton oreille, afin que je n’expire point à force de crier.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Tu t’es approché au jour que je t’ai invoqué, et tu as dit: ne crains rien.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 [Resch.] Ô Seigneur! tu as plaidé la cause de mon âme; et tu as garanti ma vie.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Tu as vu, ô Eternel! le tort qu’on me fait, fais-moi droit.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Tu as vu toutes les vengeances dont ils ont usé, et toutes leurs machinations contre moi.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 [Scin.] Tu as ouï, ô Eternel! leur opprobe et toutes leurs machinations contre moi.
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Les discours de ceux qui s’élèvent contre moi, et leur dessein qu’ils ont contre moi tout le long du jour.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Considère quand ils s’asseyent, et quand ils se lèvent, [car] je suis leur chanson.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 [Thau.] Rends-leur la pareille, ô Eternel! selon l’ouvrage de leurs mains.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Donne-leur un tel ennui qu’il leur couvre le cœur; donne-leur ta malédiction.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Poursuis-les en ta colère, et les efface de dessous les cieux de l’Eternel.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
