Job 5
1 Crie maintenant; y aura-t-il quelqu'un qui te réponde? et vers qui d'entre les saints te tourneras-tu?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Certainement la colère tue le fou, et le dépit fait mourir le sot.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 J'ai vu le fou qui s'enracinait, mais j'ai aussitôt maudit sa demeure.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Ses enfants, bien loin de trouver de la sûreté, sont écrasés aux portes, et personne ne les délivre.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Sa moisson est dévorée par l'affamé, qui même la ravit d'entre les épines; et le voleur engloutit leurs biens.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Or le tourment ne sort pas de la poussière, et le travail ne germe pas de la terre;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Quoique l'homme naisse pour être agité, comme les étincelles pour voler en haut.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Mais moi, j'aurais recours au [Dieu] Fort, et j'adresserais mes paroles à Dieu,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Qui fait des choses si grandes qu'on ne les peut sonder, [et] tant de choses merveilleuses, qu'il est impossible de les compter.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Qui répand la pluie sur la face de la terre, et qui envoie les eaux sur les campagnes.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Qui élève ceux qui sont bas, et qui fait que ceux qui sont en deuil sont en sûreté dans une haute retraite.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Il dissipe les pensées des hommes rusés, de sorte qu'ils ne viennent point à bout de leurs entreprises.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Il surprend les sages en leur ruse, et le conseil des méchants est renversé.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 De jour ils rencontrent les ténèbres, et ils marchent à tâtons en plein midi, comme dans la nuit.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Mais il délivre le pauvre de [leur] épée, de leur bouche, et de la main de l'homme puissant.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Ainsi il arrive au pauvre ce qu'il a espéré, mais l'iniquité a la bouche fermée.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Voilà, ô que bienheureux est celui que Dieu châtie! ne rejette donc point le châtiment du Tout-puissant.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Car c'est lui qui fait la plaie, et qui la bande; il blesse, et ses mains guérissent.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Il te délivrera dans six afflictions, et à la septième le mal ne te touchera point.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 En temps de famine il te garantira de la mort, et en temps de guerre [il te préservera] de l'épée.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Tu seras à couvert du fléau de la langue, et tu n'auras point peur du pillage quand il arrivera;
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Tu riras durant le pillage et durant la famine, et tu n'auras point peur des bêtes sauvages.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Même tu feras accord avec les pierres des champs, tu seras en paix avec les bêtes sauvages.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Tu connaîtras que la prospérité sera dans ta tente; tu pourvoiras à ta demeure, et tu n'y seras point trompé.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Et tu verras croître ta postérité et tes descendants, comme l'herbe de la terre.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Tu entreras au sépulcre en vieillesse, comme un monceau de gerbes s'entasse en sa saison.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Voilà, nous avons examiné cela, et il est ainsi; écoute-le, et le sache pour ton bien.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
