Job 41
1 Enlèveras-tu le Léviathan avec l'hameçon, et le tireras-tu par sa langue avec le cordeau [de l'hameçon] que tu auras jeté dans l'eau?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Mettras-tu un jonc dans son nez? ou perceras-tu ses mâchoires avec une épine?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Emploiera-t-il auprès de toi beaucoup de prières? ou te parlera-t-il doucement?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Fera-t-il un accord avec toi, et le prendras-tu pour esclave à toujours?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 T'en joueras-tu comme d'un petit oiseau? et l'attacheras-tu pour tes jeunes filles?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Des amis se régaleront-ils de sa chair? sera-t-il partagé entre les marchands?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Rempliras-tu sa peau de pointes? et sa tête [entrerait-elle] dans une nasse de poissons?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Mets ta main sur lui; il ne te souviendra jamais de lui faire la guerre.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Voilà, l'espérance qu'on avait de le prendre est frustrée; [et] ne sera-t-on pas même atterré par son regard?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Il n'y a point d'homme assez courageux pour le réveiller; qui est-ce donc qui se présentera devant moi?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Qui est-ce qui m'a prévenu, et je [le] lui rendrai? Ce qui est sous tous les cieux est à moi.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Je ne me tairai point de ses membres, ni de ce qui concerne ses forces, ni de la grâce de l'arrangement [des parties de son corps].
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Qui est-ce qui découvrira le dessus de sa couverture, et se jettera entre les deux branches de son mors?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Qui est-ce qui ouvrira les portes de sa gueule? La terreur se tient autour de ses dents.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Les lames de ses boucliers ne sont que magnificence; elles sont étroitement serrées [comme] avec un cachet.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 L'une approche de l'autre, et le vent n'entre point entre-deux.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Elles sont jointes l'une à l'autre, elles s'entretiennent, et ne se séparent point.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Ses éternuements éclaireraient la lumière, et ses yeux sont [comme] les paupières de l'aube du jour.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Des flambeaux sortent de sa bouche, et il en rejaillit des étincelles de feu.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Une fumée sort de ses narines comme d'un pot bouillant, ou d'une chaudière.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Son souffle enflammerait des charbons, et une flamme sort de sa gueule.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 La force est dans son cou, et la terreur marche devant lui.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Sa chair est ferme, tout est massif en lui, rien n'y branle.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Son cœur est dur comme une pierre, même comme une pièce de la meule de dessous.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Les plus forts tremblent quand il s'élève, et ils ne savent où ils en sont, voyant comme il rompt tout.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Qui s'en approchera avec l'épée? ni elle, ni la lance, ni le dard, ni la cuirasse, ne pourront point subsister [devant lui].
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Il ne tient pas plus de compte du fer que de la paille; et de l'airain, que du bois pourri.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 La flèche ne le fera point fuir, les pierres d'une fronde lui sont comme du chaume.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Il tient les machines de guerre comme des brins de chaume; et il se moque du javelot qu'on lance sur lui.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Il a sous soi des tests aigus, et il abat [sous soi] des roseaux pointus [en se couchant] sur la boue.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Il fait bouillonner le gouffre comme une chaudière, et rend semblable la mer à un chaudron de parfumeur.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Il fait reluire après soi son sentier, et on prendrait l'abîme pour une tête blanchie de vieillesse.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Il n'y a rien sur la terre qui lui puisse être comparé, ayant été fait pour ne rien craindre.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Il voit [au-dessous de lui] tout ce qu'il y a de plus élevé; il est Roi sur tous les plus fiers animaux.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
