Job 32

1 Alors ces trois hommes cessèrent de répondre à Job, parce qu'il se croyait un homme juste.

І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 Et Elihu fils de Barakéel, Buzite, de la famille de Ram, fut embrasé de colère contre Job, parce qu'il se justifiait plus qu'il [ne justifiait] Dieu.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Sa colère fut aussi embrasée contre ses trois amis, parce qu'ils n'avaient pas trouvé de quoi répondre, et toutefois ils avaient condamné Job.

Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 Or Elihu avait attendu que Job eût parlé, à cause qu'ils étaient tous plus âgés que lui.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 Mais Elihu voyant qu'il n'y avait aucune réponse dans la bouche de ces trois hommes, il fut embrasé de colère.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 C'est pourquoi Elihu fils de Barakéel Buzite prit la parole, et dit: Je suis moins âgé que vous, et vous êtes fort vieux; c'est pourquoi j'ai eu peur et j'ai craint de vous dire mon avis.

І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Je disais [en moi-même]; les jours parleront, et le grand nombre des années fera connaître la sagesse.

Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 L'esprit est bien en l'homme, mais c'est l'inspiration du Tout-puissant qui les rend intelligents.

Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Les grands ne sont pas [toujours] sages, et les anciens n'entendent pas [toujours] le droit.

Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 C'est pourquoi je dis: Ecoute-moi, et je dirai aussi mon avis.

Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Voici, j'ai attendu que vous eussiez parlé; j'ai prêté l'oreille à tout ce que vous avez voulu faire entendre, jusqu'à ce que vous avez eu examiné les discours.

Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 Je vous ai, dis-je, bien considérés, et voilà, il n'y a pas un de vous qui ait convaincu Job, et qui ait répondu à ses discours.

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Afin qu'il ne vous arrive pas de dire: Nous avons trouvé la sagesse; [savoir], que c'est le [Dieu] Fort qui le poursuit, et non point un homme.

Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Or [comme] ce n'est pas contre moi qu'il a arrangé ses discours, ce ne sera pas aussi selon vos paroles, que je lui répondrai.

Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Ils ont été étonnés, ils n'ont plus rien répondu, on leur a fait perdre la parole.

Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Et j'ai attendu jusqu'à ce qu'ils n'ont plus rien dit; car ils sont demeurés muets, et ils n'ont plus répliqué;

Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Je répondrai [donc] pour moi et je dirai mon avis.

Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Car je suis gros de parler, et l'esprit dont je me sens rempli, me presse.

Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Voici, mon ventre est comme [un vaisseau] de vin qui n'a point d'air; et il crèverait comme des vaisseaux neufs.

Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Je parlerai donc, et je me mettrai au large; j'ouvrirai mes lèvres, et je répondrai.

Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 A Dieu ne plaise que j'aie acception des personnes, je n'userai point de mots couverts en parlant à un homme.

На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 Car je ne sais point user de mots couverts; celui qui m'a fait m'enlèverait tout aussitôt.

бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!