Job 31
1 J'avais fait accord avec mes yeux; comment aurais-je donc arrêté mes regards sur une vierge?
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 Et quelle [serait] la portion [que] Dieu [m'aurait envoyée] d'en haut, et quel eût été l'héritage que le Tout-puissant m'eût [envoyé] des hauts lieux?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 La perdition n'est-elle pas pour l'injuste, et les accidents étranges pour les ouvriers d'iniquité?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 N'a-t-il pas vu lui-même mes voies, et n'a-t-il pas compté toutes mes démarches?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Si j'ai marché dans le mensonge, et si mon pied s'est hâté à tromper,
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Qu'on me pèse dans des balances justes, et Dieu connaîtra mon intégrité.
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Si mes pas se sont détournés du [droit] chemin, et si mon cœur a marché après mes yeux, et si quelque tache s'est attachée à mes mains,
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Que je sème, et qu'un autre mange [ce que j'aurai semé]; et que tout ce que j'aurai fait produire, soit déraciné!
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Si mon cœur a été séduit après quelque femme, et si j'ai demeuré en embûche à la porte de mon prochain,
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Que ma femme soit déshonorée par un autre, et qu'elle soit prostituée à d'autres!
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Vu que c'est une méchanceté préméditée, une de ces iniquités qui sont toutes jugées.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Car c'est un feu qui dévore jusqu'à consumer, et qui aurait déraciné tout mon revenu.
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Si j'ai refusé de faire droit à mon serviteur ou à ma servante, quand ils ont contesté avec moi;
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Car qu'eussé-je fait, quand le [Dieu] Fort se fût levé? et quand il m'en eût demandé compte, que lui aurais-je répondu?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Celui qui m'a formé dans le ventre, ne les a-t-il pas faits aussi? et ne nous a-t-il pas tous formés de la même manière dans la matrice?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Si j'ai refusé aux pauvres ce qu'ils ont désiré; si j'ai fait consumer les yeux de la veuve;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 Si j'ai mangé seul mes morceaux, et si l'orphelin n'en a point mangé;
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 (Car dès ma jeunesse il a été élevé avec moi, comme [chez son père], et dès le ventre de ma mère j'ai conduit l'orphelin.)
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Si j'ai vu un homme périr faute d'être vêtu, et le pauvre faute de couverture;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Si ses reins ne m'ont point béni, et s'il n'a pas été échauffé de la laine de mes agneaux;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Si j'ai levé la main contre l'orphelin, quand j'ai vu à la porte, que je pouvais l'aider;
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 Que l'os de mon épaule tombe et que mon bras soit cassé, et séparé de l'os auquel il est joint!
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Car j'ai eu frayeur de l'orage du [Dieu] Fort, et je ne saurais [subsister] devant sa majesté.
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Si j'ai mis mon espérance en l'or, et si j'ai dit au fin or: Tu es ma confiance;
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Si je me suis réjoui de ce que mes biens étaient multipliés, et de ce que ma main en avait trouvé abondamment;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Si j'ai regardé le soleil lorsqu'il brillait le plus, et la lune marchant noblement;
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 Et si mon cœur a été séduit en secret, et si ma main a baisé ma bouche;
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 (Ce qui est aussi une iniquité toute jugée; car j'eusse renié le Dieu d'en haut.)
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Si je me suis réjoui du malheur de celui qui me haïssait; si j'ai sauté de joie quand il lui est arrivé du mal.
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Je n'ai pas même permis à ma langue de pécher, en demandant sa mort avec imprécation.
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Et les gens de ma maison n'ont point dit: Qui nous donnera de sa chair? nous n'en saurions être rassasiés.
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 L'étranger n'a point passé la nuit dehors; j'ai ouvert ma porte au passant.
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Si j'ai caché mon péché comme Adam, pour couvrir mon iniquité en me flattant.
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Quoique je pusse me faire craindre à une grande multitude, toutefois le moindre qui fût dans les familles m'inspirait de la crainte, et je me tenais dans le silence, et ne sortais point de la porte.
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Ô! s'il y avait quelqu'un qui voulût m'entendre. Tout mon désir est que le Tout-puissant me réponde, et que ma partie adverse fasse un écrit [contre moi].
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Si je ne le porte sur mon épaule, et si je ne l'attache comme une couronne.
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Je lui raconterais tous mes pas, je m'approcherais de lui comme d'un Prince.
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Si ma terre crie contre moi, et si ses sillons pleurent;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Si j'ai mangé son fruit sans argent; si j'ai tourmenté l'esprit de ceux qui la possédaient.
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Qu'elle me produise des épines au lieu de blé, et de l'ivraie au lieu d'orge. C'est ici la fin des paroles de Job.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
