Job 29
1 Et Job continuant, reprit son discours sentencieux, et dit:
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Oh! qui me ferait être comme j'étais autrefois, comme j'étais en ces jours où Dieu me gardait.
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Quand il faisait luire sa lampe sur ma tête, et quand je marchais parmi les ténèbres, [éclairé] par sa lumière.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Comme j'étais aux jours de mon automne, lorsque le secret de Dieu était dans ma tente.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Quand le Tout-puissant était encore avec moi, et mes gens autour de moi.
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 Quand je lavais mes pas dans le beurre, et que des ruisseaux d'huile découlaient pour moi du rocher.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Quand je sortais vers la porte passant par la ville, et que je me faisais préparer un siège dans la place,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Les jeunes gens me voyant se cachaient, les vieillards se levaient, et se tenaient debout.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Les principaux s'abstenaient de parler, et mettaient la main sur leur bouche.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 Les Conducteurs retenaient leur voix, et leur langue était attachée à leur palais.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 L'oreille qui m'entendait, disait que j'étais bienheureux, et l'œil qui me voyait, déposait en ma faveur.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 Car je délivrais l'affligé qui criait, et l'orphelin qui n'avait personne pour le secourir.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 La bénédiction de celui qui s'en allait périr, venait sur moi, et je faisais que le cœur de la veuve chantait de joie.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 J'étais revêtu de la justice, elle me servait de vêtement, et mon équité m'était comme un manteau, et [comme] une tiare.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Je servais d'œil à l'aveugle, et de pieds au boiteux.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 J'étais le père des pauvres, et je m'informais diligemment de la cause qui ne m'était point connue.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Je cassais les grosses dents de l'injuste, et je lui arrachais la proie d'entre ses dents.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 C'est pourquoi je disais: Je mourrai dans mon lit, et je multiplierai mes jours comme les grains de sable.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Ma racine était ouverte aux eaux, et la rosée demeurait toute la nuit sur mes branches.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Ma gloire se renouvelait en moi, et mon arc était renforcé en ma main.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 On m'écoutait, et on attendait [que j'eusse parlé]; et lorsque j'avais dit mon avis, on se tenait dans le silence.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Ils ne répliquaient rien après ce que je disais, et ma parole se répandait sur eux [comme une rosée].
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Ils m'attendaient comme on attend la pluie; ils ouvraient leur bouche, comme après la pluie de la dernière saison.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Riais-je avec eux? ils ne le croyaient point; et ils ne faisaient point disparaître la sérénité de mon visage.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Voulais-je aller avec eux? j'étais assis au haut bout, j'étais entr'eux comme un Roi dans son armée, et comme un homme qui console les affligés.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
