Job 21
1 Mais Job répondit, et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ecoutez attentivement mon discours, et cela me tiendra lieu de consolations de votre part.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Supportez-moi, et je parlerai, et après que j'aurai parlé, moquez-vous.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Pour moi, mon discours s'adresse-t-il à un homme? si cela était, comment mon esprit ne défaudrait-il pas?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Regardez-moi, et soyez étonnés, et mettez la main sur la bouche.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Quand je pense à [mon état], j'en suis tout étonné, et un tremblement saisit ma chair.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Pourquoi les méchants vivent-ils, [et] vieillissent, et même pourquoi sont-ils les plus puissants?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Leur race se maintient en leur présence avec eux, et leurs rejetons s'élèvent devant leurs yeux.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Leurs maisons jouissent de la paix loin de la frayeur; la verge de Dieu n'est point sur eux.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Leur vache conçoit, et n'y manque point; leur jeune vache se décharge de son veau, et n'avorte point.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Ils font sortir devant eux leurs petits, comme un troupeau de brebis, et leurs enfants sautent.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Ils sautent au son du tambour et du violon, et se réjouissent au son des orgues.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Ils passent leurs jours dans les plaisirs, et en un moment ils descendent au sépulcre. (Sheol h7585)
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Cependant ils ont dit au [Dieu] Fort: Retire-toi de nous; car nous ne nous soucions point de la science de tes voies.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Qui est le Tout-puissant que nous le servions? et quel bien nous reviendra-t-il de l'avoir invoqué?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Voilà, leur bien n'est pas en leur puissance. Que le conseil des méchants soit loin de moi!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Aussi combien de fois arrive-t-il que la lampe des méchants est éteinte, et que l'orage vient sur eux! [Dieu] leur distribuera leurs portions en sa colère.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Ils seront comme la paille exposée au vent, et comme la balle qui est enlevée par le tourbillon.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Dieu réservera aux enfants du méchant la punition de ses violences, il la leur rendra, et il le saura.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Ses yeux verront sa ruine, et il boira [le calice de] la colère du Tout-puissant.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Et quel plaisir aura-t-il en sa maison, laquelle il laisse après soi, puisque le nombre de ses mois aura été retranché?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Enseignerait-on la science au [Dieu] Fort, à lui qui juge ceux qui sont élevés?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 L'un meurt dans toute sa vigueur, tranquille et en repos;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ses vaisseaux sont remplis de lait, et ses os sont abreuvés de moëlle.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Et l'autre meurt dans l'amertume de son âme, et n'ayant jamais fait bonne chère.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Et néanmoins ils sont couchés également dans la poudre, et les vers les couvrent.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Voilà, je connais vos pensées, et les jugements que vous formez contre moi.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Car vous dites: Où est la maison de cet homme si puissant, et où est la tente dans laquelle les méchants demeuraient?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Ne vous êtes-vous jamais informés des voyageurs, et n'avez-vous pas appris par les rapports qu'ils vous ont faits,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Que le méchant est réservé pour le jour de la ruine, pour le jour que les fureurs sont envoyées?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 [Mais] qui le reprendra en face de sa conduite? et qui lui rendra le mal qu'il a fait?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Il sera néanmoins porté au sépulcre, et il demeurera dans le tombeau.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Les mottes des vallées lui sont agréables; et tout le monde s'en va à la file après lui, et des gens sans nombre marchent au-devant de lui.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Comment donc me donnez-vous des consolations vaines, puisqu'il y a toujours de la prévarication dans vos réponses?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
