Job 17
1 Mes esprits se dissipent, mes jours vont être éteints, le sépulcre [m'attend].
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Certes il n'y a que des moqueurs auprès de moi, et mon œil veille toute la nuit dans les chagrins qu'ils me font.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Donne-moi, je te prie, [donne-moi] une caution auprès de toi; [mais] qui est-ce qui me touchera dans la main?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Car tu as caché à leur cœur l'intelligence, c'est pourquoi tu ne les élèveras point.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Et les yeux même des enfants de celui qui parle avec flatterie à ses intimes amis, seront consumés.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Il m'a mis pour être la fable des peuples, et je suis [comme] un tambour devant eux.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mon œil est terni de dépit, et tous les membres de mon corps sont comme une ombre.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Les hommes droits seront étonnés de ceci, et l'innocence se réveillera contre l'hypocrite.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Toutefois le juste se tiendra ferme dans sa voie, et celui qui a les mains nettes, se renforcera.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Retournez donc vous tous, et revenez, je vous prie; car je ne trouve point de sage entre vous.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Mes jours sont passés, mes desseins sont rompus, [et] les pensées de mon cœur [sont dissipées].
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 On me change la nuit en jour, et on fait que la lumière se trouve proche des ténèbres.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
13 Certes je n'ai plus à attendre que le sépulcre, qui va être ma maison; j'ai dressé mon lit dans les ténèbres. (Sheol h7585)
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 J'ai crié à la fosse: tu es mon père; et aux vers: vous êtes ma mère et ma sœur.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Et où seront les choses que j'ai attendues, et qui est-ce qui verra ces choses qui ont été le sujet de mon attente?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
