Job 16
1 Mais Job répondit, et dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 J'ai souvent entendu de pareils discours; vous [êtes] tous des consolateurs fâcheux.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 N'y aura-t-il point de fin à des paroles légères comme le vent, et de quoi te fais-tu fort pour répliquer ainsi?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 Parlerais-je comme vous faites, si vous étiez en ma place; amasserais-je des paroles contre vous, ou branlerais-je ma tête contre vous?
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Je vous fortifierais par mes discours, et le mouvement de mes lèvres soulagerait [votre douleur].
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Si je parle, ma douleur n'en sera point soulagée; et si je me tais, qu'en aurai-je moins?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Certes, il m'a maintenant accablé; tu as désolé toute ma troupe;
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Tu m'as tout couvert de rides, qui sont un témoignage [des maux que je souffre]; et il s'est élevé en moi une maigreur qui en rend aussi témoignage sur mon visage.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Sa fureur [m']a déchiré, il s'est déclaré mon ennemi, il grince les dents sur moi, et étant devenu mon ennemi il étincelle des yeux contre moi.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Ils ouvrent leur bouche contre moi, ils me donnent des soufflets sur la joue pour me faire outrage, ils s'amassent ensemble contre moi.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Le [Dieu] Fort m'a renfermé chez l'injuste, il m'a fait tomber entre les mains des méchants.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 J'étais en repos, et il m'a écrasé; il m'a saisi au collet, et m'a brisé, et il s'est fait de moi une bute.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Ses archers m'ont environné, il me perce les reins, et ne m'épargne point; il répand mon fiel par terre.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Il m'a brisé en me faisant plaie sur plaie, il a couru sur moi comme un homme puissant.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 J'ai cousu un sac sur ma peau, et j'ai terni ma gloire dans la poussière.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Mon visage est couvert de boue à force de pleurer, et une ombre de mort est sur mes paupières;
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Quoiqu'il n'y ait point d'iniquité en mes mains, et que ma prière soit pure.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 Ô terre! ne cache point le sang répandu par moi; et qu'il n'y ait point de lieu pour mon cri.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Mais maintenant voilà, mon témoin est aux cieux, mon témoin est dans les lieux hauts.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Mes amis sont des harangueurs; mais mon œil fond en larmes devant Dieu.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Ô si l'homme raisonnait avec Dieu comme un homme avec son intime ami!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Car les années de mon compte vont [finir], et j'entre dans un sentier d'où je ne reviendrai plus.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
