Job 13
1 Voici, mon œil a vu toutes ces choses, [et] mon oreille les a ouïes et entendues.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Comme vous les savez, je les sais aussi; je ne vous suis pas inférieur.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Mais je parlerai au Tout-puissant, et je prendrai plaisir à dire mes raisons au [Dieu] Fort.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Et certes vous inventez des mensonges; vous êtes tous des médecins inutiles.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Plût à Dieu que vous demeurassiez entièrement dans le silence; et cela vous serait réputé à sagesse.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Ecoutez donc maintenant mon raisonnement, et soyez attentifs à la défense de mes lèvres:
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Allégueriez-vous des choses injustes, en faveur du [Dieu] Fort, et diriez-vous quelque fausseté pour lui?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Ferez-vous acception de sa personne, si vous plaidez la cause du [Dieu] Fort?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Vous en prendra-t-il bien, s'il vous sonde? vous jouerez-vous de lui, comme on se joue d'un homme [mortel]?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Certainement il vous censurera, si même en secret vous faites acception de personnes.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle point? et sa frayeur ne tombera-t-elle point sur vous?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Vos discours mémorables sont des sentences de cendre, et vos éminences sont des éminences de boue.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Taisez-vous devant moi, et que je parle; et qu'il m'arrive ce qui pourra.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Pourquoi porté-je ma chair entre mes dents, et tiens-je mon âme entre mes mains?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Voilà, qu'il me tue, je ne laisserai pas d'espérer [en lui]; et je défendrai ma conduite en sa présence.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Et qui plus est, il sera lui-même ma délivrance; mais l'hypocrite ne viendra point devant sa face.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Ecoutez attentivement mes discours, et prêtez l'oreille à ce que je vais vous déclarer.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Voilà, aussitôt que j'aurai déduit par ordre mon droit, je sais que je serai justifié.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Qui est-ce qui veut disputer contre moi? car maintenant si je me tais, je mourrai.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Seulement ne me fais point ces deux choses, [et] alors je ne me cacherai point devant ta face;
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Retire ta main de dessus moi, et que ta frayeur ne me trouble point.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Puis appelle-moi, et je répondrai; ou bien je parlerai, et tu me répondras.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Combien ai-je d'iniquités et de péchés? Montre-moi mon crime et mon péché.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Pourquoi caches-tu ta face, et me tiens-tu pour ton ennemi?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Déploieras-tu tes forces contre une feuille que le vent emporte? poursuivras-tu du chaume tout sec?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Que tu donnes contre moi des arrêts d'amertume, et que tu me fasses porter la peine des péchés de ma jeunesse?
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Et que tu mettes mes pieds aux ceps, et observes tous mes chemins? et que tu suives les traces de mes pieds?
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Car celui [que tu poursuis de cette manière, ] s'en va par pièces comme du bois vermoulu, et comme une robe que la teigne a rongée.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
