Ecclésiaste 3

1 A toute chose sa saison, et à toute affaire sous les cieux, son temps.

Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:

2 Il y a un temps de naître, et un temps de mourir; un temps de planter, et un temps d'arracher ce qui est planté;

час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,

3 Un temps de tuer, et un temps de guérir; un temps de démolir, et un temps de bâtir;

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

4 Un temps de pleurer, et un temps de rire; un temps de lamenter, et un temps de sauter [de joie];

час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,

5 Un temps de jeter des pierres, et un temps de les ramasser; un temps d'embrasser, et un temps de s'éloigner des embrassements;

час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,

6 Un temps de chercher, et un temps de laisser perdre; un temps de garder, et un temps de rejeter;

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,

7 Un temps de déchirer, et un temps de coudre; un temps de se taire, et un temps de parler;

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

8 Un temps d'aimer, et un temps de haïr; un temps de guerre, et un temps de paix.

час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!

9 Quel avantage a celui qui travaille, de ce en quoi il se travaille?

Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?

10 J'ai considéré cette occupation que Dieu a donnée aux hommes pour s'y appliquer.

Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,

11 Il a fait que toutes choses sont belles en leur temps; aussi a-t-il mis le monde en leur cœur, sans toutefois que l'homme puisse comprendre d'un bout à l'autre l'œuvre que Dieu a faite.

— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.

12 C'est pourquoi j'ai connu qu'il n'y a rien de meilleur aux hommes, que de se réjouir, et de bien faire pendant leur vie.

Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.

13 Et même, que chacun mange et boive, et qu'il jouisse du bien de tout son travail, c'est un don de Dieu.

I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!

14 J'ai connu que quoi que Dieu fasse, c'est toujours lui-même, on ne saurait qu'y ajouter, ni qu'en diminuer; et Dieu le fait afin qu'on le craigne.

Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

15 Ce qui a été, est maintenant; et ce qui doit être, a déjà été; et Dieu rappelle ce qui est passé.

Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!

16 J'ai encore vu sous le soleil, qu'au lieu établi pour juger, il y a de la méchanceté; et qu'au lieu établi pour faire justice, il y a aussi de la méchanceté.

І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

17 [Et] j'ai dit en mon cœur: Dieu jugera le juste et l'injuste; car il y a là un temps pour toute chose, et sur toute œuvre.

Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

18 J'ai pensé en mon cœur sur l'état des hommes, que Dieu les en éclaircirait, et qu'ils verraient qu'ils ne sont que des bêtes.

Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,

19 Car l'accident qui arrive aux hommes, et l'accident qui arrive aux bêtes est un même accident: telle qu'est la mort de l'un, telle est la mort de l'autre; et ils ont tous un même souffle, et l'homme n'a point d'avantage sur la bête; car tout est vanité.

бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!

20 Tout va en un même lieu; tout a été fait de la poudre, et tout retourne en la poudre.

Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.

21 Qui est-ce qui connaît que le souffle des hommes monte en haut, et que le souffle de la bête descend en bas en terre?

Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?

22 J'ai donc connu qu'il n'y a rien de meilleur à l'homme que de se réjouir en ce qu'il fait; parce que c'est là sa portion; car qui est-ce qui le ramènera pour voir ce qui sera après lui?

І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?