2 Samuel 22
1 Après cela David prononça à l'Eternel les paroles de ce cantique, le jour que l'Eternel l'eut délivré de la main de tous ses ennemis, et surtout de la main de Saül.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 Il dit donc: L'Eternel est ma roche, et ma forteresse, et mon libérateur.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Dieu est mon rocher, je me retirerai vers lui; il est mon bouclier et la corne de mon salut; il est ma haute retraite et mon refuge; mon Sauveur, tu me garantis de la violence.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Je crierai à l'Eternel, lequel on doit louer, et je serai délivré de mes ennemis.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Car les angoisses de la mort m'avaient environné; les torrents des méchants m'avaient troublé;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
6 Les cordeaux du sépulcre m'avaient entouré; les filets de la mort m'avaient surpris. (Sheol h7585)
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 Quand j'ai été dans l'adversité j'ai crié à l'Eternel; j'ai, [dis-je], crié à mon Dieu, et il a entendu ma voix de son palais, et mon cri est parvenu à ses oreilles.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Alors la terre fut ébranlée et trembla, les fondements des cieux croulèrent et furent ébranlés, parce qu'il était irrité.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Une fumée montait de ses narines, et de sa bouche sortait un feu dévorant; les charbons de feu en étaient embrasés.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Il baissa donc les cieux, et descendit, ayant [une] obscurité sous ses pieds.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Et il était monté sur un Chérubin, et volait; et il parut sur les ailes du vent.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Et il mit tout autour de soi les ténèbres pour tabernacle; [savoir], les eaux amoncelées qui sont les nuées de l'air.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 Des charbons de feu étaient embrasés de la splendeur qui était au devant de lui.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 L'Eternel tonna des cieux, et le Souverain fit retentir sa voix.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 Il tira ses flèches, et écarta [mes ennemis]; il [fit briller] l'éclair; et les mit en déroute.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Alors le fond de la mer parut, [et] les fondements de la terre habitable furent découverts par l'Eternel qui les tançait, [et] par le souffle du vent de ses narines.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Il étendit [la main] d'en haut, [et] m'enleva, [et] me tira des grosses eaux.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Il me délivra de mon ennemi puissant, [et] de ceux qui me haïssaient, car ils étaient plus forts que moi.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Ils m'avaient devancé au jour de ma calamité; mais l'Eternel fut mon appui.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 Il m'a mis au large, il m'a délivré, parce qu'il a pris son plaisir en moi.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 L'Eternel m'a rendu selon ma justice; il m'a rendu selon la pureté de mes mains.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Parce que j'ai tenu le chemin de l'Eternel, et que je ne me suis point détourné de mon Dieu.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Car j'ai eu devant moi tous ses droits, et je ne me suis point détourné de ses ordonnances.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Et j'ai été intègre envers lui, et je me suis donné garde de mon iniquité.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 L'Eternel donc m'a rendu selon ma justice, [et] selon ma pureté, qui a été devant ses yeux.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Envers celui qui use de gratuité, tu uses de gratuité; et envers l'homme intègre tu te montres intègre.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 Envers celui qui est pur tu te montres pur; mais envers le pervers tu agis selon sa perversité.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Car tu sauves le peuple affligé, et tu [jettes] tes yeux sur les hautains, et les humilies.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Tu es même ma lampe, ô Eternel! et l'Eternel fera reluire mes ténèbres.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Et par ton moyen je me jetterai sur [toute] une troupe, [et] par le moyen de mon Dieu je franchirai la muraille.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 La voie du [Dieu] Fort est parfaite, la parole de l'Eternel [est] affinée; c'est un bouclier à tous ceux qui se retirent vers lui.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Car qui est [Dieu] Fort, sinon l'Eternel? et qui [est] Rocher, sinon notre Dieu?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Le [Dieu] Fort, qui est ma force, est la vraie force, et il a aplani ma voie, [qui était une voie] d'intégrité.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Il a rendu mes pieds égaux à ceux des biches, et m'a fait tenir debout sur mes lieux élevés.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 C'est lui qui dresse mes mains au combat, de sorte qu'un arc d'airain a été rompu avec mes bras.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Tu m'as aussi donné le bouclier de ton salut, et ta bonté m'a fait devenir plus grand.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Tu as élargi le chemin sous mes pas, et mes talons n'ont point glissé.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 J'ai poursuivi mes ennemis, et je les ai exterminés; et je ne m'en suis point retourné jusqu'à ce que je les aie consumés.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Je les ai consumés, je les ai transpercés, et ils ne se sont point relevés; mais ils sont tombés sous mes pieds.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Car tu m'as revêtu de force pour le combat; tu as fait plier sous moi ceux qui s'élevaient contre moi.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Tu as fait aussi que mes ennemis, et ceux qui me haïssaient ont tourné le dos devant moi, et je les ai détruits.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Ils regardaient çà et là, mais il n'y avait point de libérateur; [ils criaient] à l'Eternel, mais il ne leur a point répondu.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Et je les ai brisés menu comme la poussière de la terre; je les ai écrasés, [et] je les ai foulés comme la boue des rues.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Et tu m'as délivré des dissensions des peuples, tu m'as gardé pour être le chef des nations. Le peuple que je ne connaissais point m'a été assujetti.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Les étrangers m'ont menti; ayant ouï parler de moi, ils se sont rendus obéissants.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Les étrangers se sont écoulés et ils ont tremblé de peur dans leurs retraites cachées.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 L'Eternel est vivant, et mon rocher est béni; c'est pourquoi Dieu, le rocher de mon salut, soit exalté.
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Le [Dieu] Fort est celui qui me donne les moyens de me venger, et qui m'assujettit les peuples.
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 C'est lui aussi qui me retire d'entre mes ennemis. Tu m'enlèves d'entre ceux qui s'élèvent contre moi; tu me délivres de l'homme outrageux.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 C'est pourquoi, ô Eternel! je te célébrerai parmi les nations, et je chanterai des psaumes à ton Nom.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 C'est lui qui est la tour des délivrances de son Roi, et qui use de gratuité envers David son Oint, et envers sa postérité à jamais.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
