Psaumes 78
1 Cantique d’Asaph. Mon peuple, écoute mes instructions! Prêtez l’oreille aux paroles de ma bouche!
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 J’ouvre la bouche par des sentences, Je publie la sagesse des temps anciens.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Ce que nous avons entendu, ce que nous savons, Ce que nos pères nous ont raconté,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Nous ne le cacherons point à leurs enfants; Nous dirons à la génération future les louanges de l’Éternel, Et sa puissance, et les prodiges qu’il a opérés.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Il a établi un témoignage en Jacob, Il a mis une loi en Israël, Et il a ordonné à nos pères de l’enseigner à leurs enfants,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 Pour qu’elle fût connue de la génération future, Des enfants qui naîtraient, Et que, devenus grands, ils en parlassent à leurs enfants,
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 Afin qu’ils missent en Dieu leur confiance, Qu’ils n’oubliassent pas les œuvres de Dieu, Et qu’ils observassent ses commandements,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 Afin qu’ils ne fussent pas, comme leurs pères, Une race indocile et rebelle, Une race dont le cœur n’était pas ferme, Et dont l’esprit n’était pas fidèle à Dieu.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Les fils d’Éphraïm, armés et tirant de l’arc, Tournèrent le dos le jour du combat.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Ils ne gardèrent point l’alliance de Dieu, Et ils refusèrent de marcher selon sa loi.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 Ils mirent en oubli ses œuvres, Ses merveilles qu’il leur avait fait voir.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Devant leurs pères il avait fait des prodiges, Au pays d’Égypte, dans les campagnes de Tsoan.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Il fendit la mer et leur ouvrit un passage, Il fit dresser les eaux comme une muraille.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Il les conduisit le jour par la nuée, Et toute la nuit par un feu éclatant.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Il fendit des rochers dans le désert, Et il donna à boire comme des flots abondants;
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 Du rocher il fit jaillir des sources, Et couler des eaux comme des fleuves.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Mais ils continuèrent à pécher contre lui, A se révolter contre le Très-Haut dans le désert.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Ils tentèrent Dieu dans leur cœur, En demandant de la nourriture selon leur désir.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 Ils parlèrent contre Dieu, Ils dirent: Dieu pourrait-il Dresser une table dans le désert?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Voici, il a frappé le rocher, et des eaux ont coulé, Et des torrents se sont répandus; Pourra-t-il aussi donner du pain, Ou fournir de la viande à son peuple?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 L’Éternel entendit, et il fut irrité; Un feu s’alluma contre Jacob, Et la colère s’éleva contre Israël,
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Parce qu’ils ne crurent pas en Dieu, Parce qu’ils n’eurent pas confiance dans son secours.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 Il commanda aux nuages d’en haut, Et il ouvrit les portes des cieux;
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Il fit pleuvoir sur eux la manne pour nourriture, Il leur donna le blé du ciel.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Ils mangèrent tous le pain des grands, Il leur envoya de la nourriture à satiété.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Il fit souffler dans les cieux le vent d’orient, Et il amena par sa puissance le vent du midi;
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Il fit pleuvoir sur eux la viande comme de la poussière, Et comme le sable des mers les oiseaux ailés;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 Il les fit tomber au milieu de leur camp, Tout autour de leurs demeures.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 Ils mangèrent et se rassasièrent abondamment: Dieu leur donna ce qu’ils avaient désiré.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 Ils n’avaient pas satisfait leur désir, Ils avaient encore leur nourriture dans la bouche,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Lorsque la colère de Dieu s’éleva contre eux; Il frappa de mort les plus vigoureux, Il abattit les jeunes hommes d’Israël.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 Malgré tout cela, ils continuèrent à pécher, Et ne crurent point à ses prodiges.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Il consuma leurs jours par la vanité, Et leurs années par une fin soudaine.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Quand il les frappait de mort, ils le cherchaient, Ils revenaient et se tournaient vers Dieu;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 Ils se souvenaient que Dieu était leur rocher, Que le Dieu Très-Haut était leur libérateur.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Mais ils le trompaient de la bouche, Et ils lui mentaient de la langue;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Leur cœur n’était pas ferme envers lui, Et ils n’étaient pas fidèles à son alliance.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Toutefois, dans sa miséricorde, il pardonne l’iniquité et ne détruit pas; Il retient souvent sa colère et ne se livre pas à toute sa fureur.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 Il se souvint qu’ils n’étaient que chair, Un souffle qui s’en va et ne revient pas.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Que de fois ils se révoltèrent contre lui dans le désert! Que de fois ils l’irritèrent dans la solitude!
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Ils ne cessèrent de tenter Dieu, Et de provoquer le Saint d’Israël.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Ils ne se souvinrent pas de sa puissance, Du jour où il les délivra de l’ennemi,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Des miracles qu’il accomplit en Égypte, Et de ses prodiges dans les campagnes de Tsoan.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 Il changea leurs fleuves en sang, Et ils ne purent en boire les eaux.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Il envoya contre eux des mouches venimeuses qui les dévorèrent, Et des grenouilles qui les détruisirent.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 Il livra leurs récoltes aux sauterelles, Le produit de leur travail aux sauterelles.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Il fit périr leurs vignes par la grêle, Et leurs sycomores par la gelée.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 Il abandonna leur bétail à la grêle, Et leurs troupeaux au feu du ciel.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Il lança contre eux son ardente colère, La fureur, la rage et la détresse, Une troupe de messagers de malheur.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Il donna libre cours à sa colère, Il ne sauva pas leur âme de la mort, Il livra leur vie à la mortalité;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Il frappa tous les premiers-nés en Égypte, Les prémices de la force sous les tentes de Cham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 Il fit partir son peuple comme des brebis, Il les conduisit comme un troupeau dans le désert.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 Il les dirigea sûrement, pour qu’ils fussent sans crainte, Et la mer couvrit leurs ennemis.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Il les amena vers sa frontière sainte, Vers cette montagne que sa droite a acquise.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 Il chassa devant eux les nations, Leur distribua le pays en héritage, Et fit habiter dans leurs tentes les tribus d’Israël.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Mais ils tentèrent le Dieu Très-Haut et se révoltèrent contre lui, Et ils n’observèrent point ses ordonnances.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Ils s’éloignèrent et furent infidèles, comme leurs pères, Ils tournèrent, comme un arc trompeur.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Ils l’irritèrent par leurs hauts lieux, Et ils excitèrent sa jalousie par leurs idoles.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Dieu entendit, et il fut irrité; Il repoussa fortement Israël.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Il abandonna la demeure de Silo, La tente où il habitait parmi les hommes;
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 Il livra sa gloire à la captivité, Et sa majesté entre les mains de l’ennemi.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Il mit son peuple à la merci du glaive, Et il s’indigna contre son héritage.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Le feu dévora ses jeunes hommes, Et ses vierges ne furent pas célébrées;
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Ses sacrificateurs tombèrent par l’épée, Et ses veuves ne pleurèrent pas.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Le Seigneur s’éveilla comme celui qui a dormi, Comme un héros qu’a subjugué le vin.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 Il frappa ses adversaires en fuite, Il les couvrit d’un opprobre éternel.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 Cependant il rejeta la tente de Joseph, Et il ne choisit point la tribu d’Éphraïm;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Il préféra la tribu de Juda, La montagne de Sion qu’il aimait.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Et il bâtit son sanctuaire comme les lieux élevés, Comme la terre qu’il a fondée pour toujours.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Il choisit David, son serviteur, Et il le tira des bergeries;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Il le prit derrière les brebis qui allaitent, Pour lui faire paître Jacob, son peuple, Et Israël, son héritage.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Et David les dirigea avec un cœur intègre, Et les conduisit avec des mains intelligentes.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
