Psaumes 77

1 Au chef des chantres. D’après Jeduthun. Psaume d’Asaph. Ma voix s’élève à Dieu, et je crie; Ma voix s’élève à Dieu, et il m’écoutera.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 Au jour de ma détresse, je cherche le Seigneur; La nuit, mes mains sont étendues sans se lasser; Mon âme refuse toute consolation.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Je me souviens de Dieu, et je gémis; Je médite, et mon esprit est abattu. (Pause)

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Tu tiens mes paupières en éveil; Et, dans mon trouble, je ne puis parler.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Je pense aux jours anciens, Aux années d’autrefois.

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 Je pense à mes cantiques pendant la nuit, Je fais des réflexions au-dedans de mon cœur, Et mon esprit médite.

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 Le Seigneur rejettera-t-il pour toujours? Ne sera-t-il plus favorable?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Sa bonté est-elle à jamais épuisée? Sa parole est-elle anéantie pour l’éternité?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Dieu a-t-il oublié d’avoir compassion? A-t-il, dans sa colère, retiré sa miséricorde? (Pause)

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 Je dis: Ce qui fait ma souffrance, C’est que la droite du Très-Haut n’est plus la même…

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Je rappellerai les œuvres de l’Éternel, Car je me souviens de tes merveilles d’autrefois;

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 Je parlerai de toutes tes œuvres, Je raconterai tes hauts faits.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 O Dieu! Tes voies sont saintes; Quel dieu est grand comme Dieu?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Tu es le Dieu qui fait des prodiges; Tu as manifesté parmi les peuples ta puissance.

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 Par ton bras tu as délivré ton peuple, Les fils de Jacob et de Joseph. (Pause)

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Les eaux t’ont vu, ô Dieu! Les eaux t’ont vu, elles ont tremblé; Les abîmes se sont émus.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Les nuages versèrent de l’eau par torrents, Le tonnerre retentit dans les nues, Et tes flèches volèrent de toutes parts.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Ton tonnerre éclata dans le tourbillon, Les éclairs illuminèrent le monde; La terre s’émut et trembla.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 Tu te frayas un chemin par la mer, Un sentier par les grandes eaux, Et tes traces ne furent plus reconnues.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Tu as conduit ton peuple comme un troupeau, Par la main de Moïse et d’Aaron.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.