Psaumes 56
1 Au chef des chantres. Sur “Colombe des térébinthes lointains”. Hymne de David. Lorsque les Philistins le saisirent à Gath. Aie pitié de moi, ô Dieu! Car des hommes me harcèlent; Tout le jour ils me font la guerre, ils me tourmentent.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Tout le jour mes adversaires me harcèlent; Ils sont nombreux, ils me font la guerre comme des hautains.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Quand je suis dans la crainte, En toi je me confie.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 Je me glorifierai en Dieu, en sa parole; Je me confie en Dieu, je ne crains rien: Que peuvent me faire des hommes?
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Sans cesse ils portent atteinte à mes droits, Ils n’ont à mon égard que de mauvaises pensées.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Ils complotent, ils épient, ils observent mes traces, Parce qu’ils en veulent à ma vie.
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 C’est par l’iniquité qu’ils espèrent échapper: Dans ta colère, ô Dieu, précipite les peuples!
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Tu comptes les pas de ma vie errante; Recueille mes larmes dans ton outre: Ne sont-elles pas inscrites dans ton livre?
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 Mes ennemis reculent, au jour où je crie; Je sais que Dieu est pour moi.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 Je me glorifierai en Dieu, en sa parole; Je me glorifierai en l’Éternel, en sa parole;
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 Je me confie en Dieu, je ne crains rien: Que peuvent me faire des hommes?
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 O Dieu! Je dois accomplir les vœux que je t’ai faits; Je t’offrirai des actions de grâces.
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 Car tu as délivré mon âme de la mort, Tu as garanti mes pieds de la chute, Afin que je marche devant Dieu, à la lumière des vivants.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
