Psaumes 49
1 Au chef des chantres. Des fils de Koré. Psaume. Écoutez ceci, vous tous, peuples, Prêtez l’oreille, vous tous, habitants du monde,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 Petits et grands, Riches et pauvres!
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Ma bouche va faire entendre des paroles sages, Et mon cœur a des pensées pleines de sens.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Je prête l’oreille aux sentences qui me sont inspirées, J’ouvre mon chant au son de la harpe.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Pourquoi craindrais-je aux jours du malheur, Lorsque l’iniquité de mes adversaires m’enveloppe?
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 Ils ont confiance en leurs biens, Et se glorifient de leur grande richesse.
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Ils ne peuvent se racheter l’un l’autre, Ni donner à Dieu le prix du rachat.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 Le rachat de leur âme est cher, Et n’aura jamais lieu;
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 Ils ne vivront pas toujours, Ils n’éviteront pas la vue de la fosse.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Car ils la verront: les sages meurent, L’insensé et le stupide périssent également, Et ils laissent à d’autres leurs biens.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Ils s’imaginent que leurs maisons seront éternelles, Que leurs demeures subsisteront d’âge en âge, Eux dont les noms sont honorés sur la terre.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Mais l’homme qui est en honneur n’a point de durée, Il est semblable aux bêtes que l’on égorge.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Telle est leur voie, leur folie, Et ceux qui les suivent se plaisent à leurs discours. (Pause)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Comme un troupeau, ils sont mis dans le séjour des morts, La mort en fait sa pâture; Et bientôt les hommes droits les foulent aux pieds, Leur beauté s’évanouit, le séjour des morts est leur demeure. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
15 Mais Dieu sauvera mon âme du séjour des morts, Car il me prendra sous sa protection. (Pause) (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Ne sois pas dans la crainte parce qu’un homme s’enrichit, Parce que les trésors de sa maison se multiplient;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 Car il n’emporte rien en mourant, Ses trésors ne descendent point après lui.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Il aura beau s’estimer heureux pendant sa vie, On aura beau te louer des jouissances que tu te donnes,
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Tu iras néanmoins au séjour de tes pères, Qui jamais ne reverront la lumière.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 L’homme qui est en honneur, et qui n’a pas d’intelligence, Est semblable aux bêtes que l’on égorge.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
