Psaumes 38
1 Psaume de David. Pour souvenir. Éternel! Ne me punis pas dans ta colère, Et ne me châtie pas dans ta fureur.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Car tes flèches m’ont atteint, Et ta main s’est appesantie sur moi.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Il n’y a rien de sain dans ma chair à cause de ta colère, Il n’y a plus de vigueur dans mes os à cause de mon péché.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Car mes iniquités s’élèvent au-dessus de ma tête; Comme un lourd fardeau, elles sont trop pesantes pour moi.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Mes plaies sont infectes et purulentes, Par l’effet de ma folie.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Je suis courbé, abattu au dernier point; Tout le jour je marche dans la tristesse.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Car un mal brûlant dévore mes entrailles, Et il n’y a rien de sain dans ma chair.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Je suis sans force, entièrement brisé; Le trouble de mon cœur m’arrache des gémissements.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Seigneur! Tous mes désirs sont devant toi, Et mes soupirs ne te sont point cachés.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mon cœur est agité, ma force m’abandonne, Et la lumière de mes yeux n’est plus même avec moi.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Mes amis et mes connaissances s’éloignent de ma plaie, Et mes proches se tiennent à l’écart.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Ceux qui en veulent à ma vie tendent leurs pièges; Ceux qui cherchent mon malheur disent des méchancetés, Et méditent tout le jour des tromperies.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Et moi, je suis comme un sourd, je n’entends pas; Je suis comme un muet, qui n’ouvre pas la bouche.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Je suis comme un homme qui n’entend pas, Et dans la bouche duquel il n’y a point de réplique.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Éternel! C’est en toi que j’espère; Tu répondras, Seigneur, mon Dieu!
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Car je dis: Ne permets pas qu’ils se réjouissent à mon sujet, Qu’ils s’élèvent contre moi, si mon pied chancelle!
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Car je suis près de tomber, Et ma douleur est toujours devant moi.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Car je reconnais mon iniquité, Je suis dans la crainte à cause de mon péché.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Et mes ennemis sont pleins de vie, pleins de force; Ceux qui me haïssent sans cause sont nombreux.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Ils me rendent le mal pour le bien; Ils sont mes adversaires, parce que je recherche le bien.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Ne m’abandonne pas, Éternel! Mon Dieu, ne t’éloigne pas de moi!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Viens en hâte à mon secours, Seigneur, mon salut!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
