Psaumes 22
1 Au chef des chantres. Sur “Biche de l’aurore”. Psaume de David. Mon Dieu! Mon Dieu! Pourquoi m’as-tu abandonné, Et t’éloignes-tu sans me secourir, sans écouter mes plaintes?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Mon Dieu! Je crie le jour, et tu ne réponds pas; La nuit, et je n’ai point de repos.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Pourtant tu es le Saint, Tu sièges au milieu des louanges d’Israël.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 En toi se confiaient nos pères; Ils se confiaient, et tu les délivrais.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Ils criaient à toi, et ils étaient sauvés; Ils se confiaient en toi, et ils n’étaient point confus.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Et moi, je suis un ver et non un homme, L’opprobre des hommes et le méprisé du peuple.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Tous ceux qui me voient se moquent de moi, Ils ouvrent la bouche, secouent la tête:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Recommande-toi à l’Éternel! L’Éternel le sauvera, Il le délivrera, puisqu’il l’aime!
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Oui, tu m’as fait sortir du sein maternel, Tu m’as mis en sûreté sur les mamelles de ma mère;
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Dès le sein maternel j’ai été sous ta garde, Dès le ventre de ma mère tu as été mon Dieu.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ne t’éloigne pas de moi quand la détresse est proche, Quand personne ne vient à mon secours!
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 De nombreux taureaux sont autour de moi, Des taureaux de Basan m’environnent.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Ils ouvrent contre moi leur gueule, Semblables au lion qui déchire et rugit.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Je suis comme de l’eau qui s’écoule, Et tous mes os se séparent; Mon cœur est comme de la cire, Il se fond dans mes entrailles.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Ma force se dessèche comme l’argile, Et ma langue s’attache à mon palais; Tu me réduis à la poussière de la mort.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Car des chiens m’environnent, Une bande de scélérats rôdent autour de moi, Ils ont percé mes mains et mes pieds.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Je pourrais compter tous mes os. Eux, ils observent, ils me regardent;
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Ils se partagent mes vêtements, Ils tirent au sort ma tunique.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Et toi, Éternel, ne t’éloigne pas! Toi qui es ma force, viens en hâte à mon secours!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Protège mon âme contre le glaive, Ma vie contre le pouvoir des chiens!
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Sauve-moi de la gueule du lion, Délivre-moi des cornes du buffle!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Je publierai ton nom parmi mes frères, Je te célébrerai au milieu de l’assemblée.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Vous qui craignez l’Éternel, louez-le! Vous tous, postérité de Jacob, glorifiez-le! Tremblez devant lui, vous tous, postérité d’Israël!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Car il n’a ni mépris ni dédain pour les peines du misérable, Et il ne lui cache point sa face; Mais il l’écoute quand il crie à lui.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Tu seras dans la grande assemblée l’objet de mes louanges; J’accomplirai mes vœux en présence de ceux qui te craignent.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Les malheureux mangeront et se rassasieront, Ceux qui cherchent l’Éternel le célébreront. Que votre cœur vive à toujours!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Toutes les extrémités de la terre penseront à l’Éternel et se tourneront vers lui; Toutes les familles des nations se prosterneront devant ta face.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Car à l’Éternel appartient le règne: Il domine sur les nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Tous les puissants de la terre mangeront et se prosterneront aussi; Devant lui s’inclineront tous ceux qui descendent dans la poussière, Ceux qui ne peuvent conserver leur vie.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 La postérité le servira; On parlera du Seigneur à la génération future.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Quand elle viendra, elle annoncera sa justice, Elle annoncera son œuvre au peuple nouveau-né.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
