Psaumes 137

1 Sur les bords des fleuves de Babylone, Nous étions assis et nous pleurions, En nous souvenant de Sion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 Aux saules de la contrée Nous avions suspendu nos harpes.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Là, nos vainqueurs nous demandaient des chants, Et nos oppresseurs de la joie: Chantez-nous quelques-uns des cantiques de Sion!

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Comment chanterions-nous les cantiques de l’Éternel Sur une terre étrangère?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Si je t’oublie, Jérusalem, Que ma droite m’oublie!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Que ma langue s’attache à mon palais, Si je ne me souviens de toi, Si je ne fais de Jérusalem Le principal sujet de ma joie!

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Éternel, souviens-toi des enfants d’Édom, Qui, dans la journée de Jérusalem, Disaient: Rasez, rasez Jusqu’à ses fondements!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Fille de Babylone, la dévastée, Heureux qui te rend la pareille, Le mal que tu nous as fait!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Heureux qui saisit tes enfants, Et les écrase sur le roc!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!