Psaumes 107
1 Louez l’Éternel, car il est bon, Car sa miséricorde dure à toujours!
„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“
2 Qu’ainsi disent les rachetés de l’Éternel, Ceux qu’il a délivrés de la main de l’ennemi,
хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,
3 Et qu’il a rassemblés de tous les pays, De l’orient et de l’occident, du nord et de la mer!
і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!
4 Ils erraient dans le désert, ils marchaient dans la solitude, Sans trouver une ville où ils pussent habiter.
Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,
5 Ils souffraient de la faim et de la soif; Leur âme était languissante.
голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.
6 Dans leur détresse, ils crièrent à l’Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;
І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
7 Il les conduisit par le droit chemin, Pour qu’ils arrivassent dans une ville habitable.
І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.
8 Qu’ils louent l’Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l’homme!
Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
9 Car il a satisfait l’âme altérée, Il a comblé de biens l’âme affamée.
бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!
10 Ceux qui avaient pour demeure les ténèbres et l’ombre de la mort Vivaient captifs dans la misère et dans les chaînes,
Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,
11 Parce qu’ils s’étaient révoltés contre les paroles de Dieu, Parce qu’ils avaient méprisé le conseil du Très-Haut.
бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.
12 Il humilia leur cœur par la souffrance; Ils succombèrent, et personne ne les secourut.
Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,
13 Dans leur détresse, ils crièrent à l’Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!
14 Il les fit sortir des ténèbres et de l’ombre de la mort, Et il rompit leurs liens.
І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.
15 Qu’ils louent l’Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l’homme!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,
16 Car il a brisé les portes d’airain, Il a rompu les verrous de fer.
бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!
17 Les insensés, par leur conduite coupable Et par leurs iniquités, s’étaient rendus malheureux.
Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.
18 Leur âme avait en horreur toute nourriture, Et ils touchaient aux portes de la mort.
Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,
19 Dans leur détresse, ils crièrent à l’Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;
і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —
20 Il envoya sa parole et les guérit, Il les fit échapper de la fosse.
Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!
21 Qu’ils louent l’Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l’homme!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,
22 Qu’ils offrent des sacrifices d’actions de grâces, Et qu’ils publient ses œuvres avec des cris de joie!
і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!
23 Ceux qui étaient descendus sur la mer dans des navires, Et qui travaillaient sur les grandes eaux,
Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —
24 Ceux-là virent les œuvres de l’Éternel Et ses merveilles au milieu de l’abîme.
вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!
25 Il dit, et il fit souffler la tempête, Qui souleva les flots de la mer.
Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,
26 Ils montaient vers les cieux, ils descendaient dans l’abîme; Leur âme était éperdue en face du danger;
до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Saisis de vertige, ils chancelaient comme un homme ivre, Et toute leur habileté était anéantie.
Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!
28 Dans leur détresse, ils crièrent à l’Éternel, Et il les délivra de leurs angoisses;
Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!
29 Il arrêta la tempête, ramena le calme, Et les ondes se turent.
Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,
30 Ils se réjouirent de ce qu’elles s’étaient apaisées, Et l’Éternel les conduisit au port désiré.
і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.
31 Qu’ils louent l’Éternel pour sa bonté, Et pour ses merveilles en faveur des fils de l’homme!
Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!
32 Qu’ils l’exaltent dans l’assemblée du peuple, Et qu’ils le célèbrent dans la réunion des anciens!
Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!
33 Il change les fleuves en désert, Et les sources d’eaux en terre desséchée,
Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,
34 Le pays fertile en pays salé, A cause de la méchanceté de ses habitants.
плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.
35 Il change le désert en étang, Et la terre aride en sources d’eaux,
Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,
36 Et il y établit ceux qui sont affamés. Ils fondent une ville pour l’habiter;
і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,
37 Ils ensemencent des champs, plantent des vignes, Et ils en recueillent les produits.
і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!
38 Il les bénit, et ils deviennent très nombreux, Et il ne diminue point leur bétail.
І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!
39 Sont-ils amoindris et humiliés Par l’oppression, le malheur et la souffrance;
Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.
40 Verse-t-il le mépris sur les grands, Les fait-il errer dans des déserts sans chemin,
Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,
41 Il relève l’indigent et le délivre de la misère, Il multiplie les familles comme des troupeaux.
а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.
42 Les hommes droits le voient et se réjouissent, Mais toute iniquité ferme la bouche.
Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.
43 Que celui qui est sage prenne garde à ces choses, Et qu’il soit attentif aux bontés de l’Éternel.
Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!
