Psaumes 102
1 Prière d’un malheureux, lorsqu’il est abattu et qu’il répand sa plainte devant l’Éternel. Éternel, écoute ma prière, Et que mon cri parvienne jusqu’à toi!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse! Incline vers moi ton oreille quand je crie! Hâte-toi de m’exaucer!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Car mes jours s’évanouissent en fumée, Et mes os sont enflammés comme un tison.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mon cœur est frappé et se dessèche comme l’herbe; J’oublie même de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Mes gémissements sont tels Que mes os s’attachent à ma chair.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je ressemble au pélican du désert, Je suis comme le chat-huant des ruines;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Je n’ai plus de sommeil, et je suis Comme l’oiseau solitaire sur un toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Chaque jour mes ennemis m’outragent, Et c’est par moi que jurent mes adversaires en fureur.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Je mange la poussière au lieu de pain, Et je mêle des larmes à ma boisson,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 A cause de ta colère et de ta fureur; Car tu m’as soulevé et jeté au loin.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours sont comme l’ombre à son déclin, Et je me dessèche comme l’herbe.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais toi, Éternel! Tu règnes à perpétuité, Et ta mémoire dure de génération en génération.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu te lèveras, tu auras pitié de Sion; Car le temps d’avoir pitié d’elle, Le temps fixé est à son terme;
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Car tes serviteurs en aiment les pierres, Ils en chérissent la poussière.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Alors les nations craindront le nom de l’Éternel, Et tous les rois de la terre ta gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Oui, l’Éternel rebâtira Sion, Il se montrera dans sa gloire.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il est attentif à la prière du misérable, Il ne dédaigne pas sa prière.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Que cela soit écrit pour la génération future, Et que le peuple qui sera créé célèbre l’Éternel!
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Car il regarde du lieu élevé de sa sainteté; Du haut des cieux l’Éternel regarde sur la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Pour écouter les gémissements des captifs, Pour délivrer ceux qui vont périr,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Afin qu’ils publient dans Sion le nom de l’Éternel, Et ses louanges dans Jérusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Quand tous les peuples s’assembleront, Et tous les royaumes, pour servir l’Éternel.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Il a brisé ma force dans la route, Il a abrégé mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Je dis: Mon Dieu, ne m’enlève pas au milieu de mes jours, Toi, dont les années durent éternellement!
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Tu as anciennement fondé la terre, Et les cieux sont l’ouvrage de tes mains.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Ils périront, mais tu subsisteras; Ils s’useront tous comme un vêtement; Tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Mais toi, tu restes le même, Et tes années ne finiront point.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les fils de tes serviteurs habiteront leur pays, Et leur postérité s’affermira devant toi.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
