Proverbes 5
1 Mon fils, sois attentif à ma sagesse, Prête l’oreille à mon intelligence,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 Afin que tu conserves la réflexion, Et que tes lèvres gardent la connaissance.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Car les lèvres de l’étrangère distillent le miel, Et son palais est plus doux que l’huile;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 Mais à la fin elle est amère comme l’absinthe, Aiguë comme un glaive à deux tranchants.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 Afin de ne pas considérer le chemin de la vie, Elle est errante dans ses voies, elle ne sait où elle va.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Et maintenant, mes fils, écoutez-moi, Et ne vous écartez pas des paroles de ma bouche.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Éloigne-toi du chemin qui conduit chez elle, Et ne t’approche pas de la porte de sa maison,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 De peur que tu ne livres ta vigueur à d’autres, Et tes années à un homme cruel;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 De peur que des étrangers ne se rassasient de ton bien, Et du produit de ton travail dans la maison d’autrui;
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 De peur que tu ne gémisses, près de ta fin, Quand ta chair et ton corps se consumeront,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 Et que tu ne dises: Comment donc ai-je pu haïr la correction, Et comment mon cœur a-t-il dédaigné la réprimande?
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Comment ai-je pu ne pas écouter la voix de mes maîtres, Ne pas prêter l’oreille à ceux qui m’instruisaient?
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Peu s’en est fallu que je n’aie éprouvé tous les malheurs Au milieu du peuple et de l’assemblée.
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bois les eaux de ta citerne, Les eaux qui sortent de ton puits.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Tes sources doivent-elles se répandre au-dehors? Tes ruisseaux doivent ils couler sur les places publiques?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Qu’ils soient pour toi seul, Et non pour des étrangers avec toi.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Que ta source soit bénie, Et fais ta joie de la femme de ta jeunesse,
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 Biche des amours, gazelle pleine de grâce: Sois en tout temps enivré de ses charmes, Sans cesse épris de son amour.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 Et pourquoi, mon fils, serais-tu épris d’une étrangère, Et embrasserais-tu le sein d’une inconnue?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Car les voies de l’homme sont devant les yeux de l’Éternel, Qui observe tous ses sentiers.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 Le méchant est pris dans ses propres iniquités, Il est saisi par les liens de son péché.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Il mourra faute d’instruction, Il chancellera par l’excès de sa folie.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
