Proverbes 31
1 Paroles du roi Lemuel. Sentences par lesquelles sa mère l’instruisit.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Que te dirai-je, mon fils? Que te dirai-je, fils de mes entrailles? Que te dirai-je, mon fils, objet de mes vœux?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Ne livre pas ta vigueur aux femmes, Et tes voies à celles qui perdent les rois.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ce n’est point aux rois, Lemuel, Ce n’est point aux rois de boire du vin, Ni aux princes de rechercher des liqueurs fortes,
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 De peur qu’en buvant ils n’oublient la loi, Et ne méconnaissent les droits de tous les malheureux.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Donnez des liqueurs fortes à celui qui périt, Et du vin à celui qui a l’amertume dans l’âme;
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Qu’il boive et oublie sa pauvreté, Et qu’il ne se souvienne plus de ses peines.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Ouvre ta bouche pour le muet, Pour la cause de tous les délaissés.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Ouvre ta bouche, juge avec justice, Et défends le malheureux et l’indigent.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Qui peut trouver une femme vertueuse? Elle a bien plus de valeur que les perles.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Le cœur de son mari a confiance en elle, Et les produits ne lui feront pas défaut.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Elle lui fait du bien, et non du mal, Tous les jours de sa vie.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Elle se procure de la laine et du lin, Et travaille d’une main joyeuse.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Elle est comme un navire marchand, Elle amène son pain de loin.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Elle se lève lorsqu’il est encore nuit, Et elle donne la nourriture à sa maison Et la tâche à ses servantes.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Elle pense à un champ, et elle l’acquiert; Du fruit de son travail elle plante une vigne.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Elle ceint de force ses reins, Et elle affermit ses bras.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Elle sent que ce qu’elle gagne est bon; Sa lampe ne s’éteint point pendant la nuit.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Elle met la main à la quenouille, Et ses doigts tiennent le fuseau.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Elle tend la main au malheureux, Elle tend la main à l’indigent.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Elle ne craint pas la neige pour sa maison, Car toute sa maison est vêtue de cramoisi.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Elle se fait des couvertures, Elle a des vêtements de fin lin et de pourpre.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Son mari est considéré aux portes, Lorsqu’il siège avec les anciens du pays.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Elle fait des chemises, et les vend, Et elle livre des ceintures au marchand.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Elle est revêtue de force et de gloire, Et elle se rit de l’avenir.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Elle ouvre la bouche avec sagesse, Et des instructions aimables sont sur sa langue.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Elle veille sur ce qui se passe dans sa maison, Et elle ne mange pas le pain de paresse.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Ses fils se lèvent, et la disent heureuse; Son mari se lève, et lui donne des louanges:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Plusieurs filles ont une conduite vertueuse; Mais toi, tu les surpasses toutes.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 La grâce est trompeuse, et la beauté est vaine; La femme qui craint l’Éternel est celle qui sera louée.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Récompensez-la du fruit de son travail, Et qu’aux portes ses œuvres la louent.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
