Proverbes 14
1 La femme sage bâtit sa maison, Et la femme insensée la renverse de ses propres mains.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Celui qui marche dans la droiture craint l’Éternel, Mais celui qui prend des voies tortueuses le méprise.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Dans la bouche de l’insensé est une verge pour son orgueil, Mais les lèvres des sages les gardent.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 S’il n’y a pas de bœufs, la crèche est vide; C’est à la vigueur des bœufs qu’on doit l’abondance des revenus.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Un témoin fidèle ne ment pas, Mais un faux témoin dit des mensonges.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Le moqueur cherche la sagesse et ne la trouve pas, Mais pour l’homme intelligent la science est chose facile.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Éloigne-toi de l’insensé; Ce n’est pas sur ses lèvres que tu aperçois la science.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 La sagesse de l’homme prudent, c’est l’intelligence de sa voie; La folie des insensés, c’est la tromperie.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Les insensés se font un jeu du péché, Mais parmi les hommes droits se trouve la bienveillance.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Le cœur connaît ses propres chagrins, Et un étranger ne saurait partager sa joie.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 La maison des méchants sera détruite, Mais la tente des hommes droits fleurira.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Telle voie paraît droite à un homme, Mais son issue, c’est la voie de la mort.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Au milieu même du rire le cœur peut être affligé, Et la joie peut finir par la détresse.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Celui dont le cœur s’égare se rassasie de ses voies, Et l’homme de bien se rassasie de ce qui est en lui.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 L’homme simple croit tout ce qu’on dit, Mais l’homme prudent est attentif à ses pas.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Le sage a de la retenue et se détourne du mal, Mais l’insensé est arrogant et plein de sécurité.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Celui qui est prompt à la colère fait des sottises, Et l’homme plein de malice s’attire la haine.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Les simples ont en partage la folie, Et les hommes prudents se font de la science une couronne.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Les mauvais s’inclinent devant les bons, Et les méchants aux portes du juste.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Le pauvre est odieux même à son ami, Mais les amis du riche sont nombreux.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Celui qui méprise son prochain commet un péché, Mais heureux celui qui a pitié des misérables!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Ceux qui méditent le mal ne s’égarent-ils pas? Mais ceux qui méditent le bien agissent avec bonté et fidélité.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Tout travail procure l’abondance, Mais les paroles en l’air ne mènent qu’à la disette.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 La richesse est une couronne pour les sages; La folie des insensés est toujours de la folie.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Le témoin véridique délivre des âmes, Mais le trompeur dit des mensonges.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Celui qui craint l’Éternel possède un appui ferme, Et ses enfants ont un refuge auprès de lui.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 La crainte de l’Éternel est une source de vie, Pour détourner des pièges de la mort.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Quand le peuple est nombreux, c’est la gloire d’un roi; Quand le peuple manque, c’est la ruine du prince.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Celui qui est lent à la colère a une grande intelligence, Mais celui qui est prompt à s’emporter proclame sa folie.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Un cœur calme est la vie du corps, Mais l’envie est la carie des os.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Opprimer le pauvre, c’est outrager celui qui l’a fait; Mais avoir pitié de l’indigent, c’est l’honorer.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Le méchant est renversé par sa méchanceté, Mais le juste trouve un refuge même en sa mort.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Dans un cœur intelligent repose la sagesse, Mais au milieu des insensés elle se montre à découvert.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 La justice élève une nation, Mais le péché est la honte des peuples.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 La faveur du roi est pour le serviteur prudent, Et sa colère pour celui qui fait honte.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
