Lamentations 3
1 Je suis l’homme qui a vu la misère Sous la verge de sa fureur.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Il m’a conduit, mené dans les ténèbres, Et non dans la lumière.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Contre moi il tourne et retourne sa main Tout le jour.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Il a fait dépérir ma chair et ma peau, Il a brisé mes os.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Il a bâti autour de moi, Il m’a environné de poison et de douleur.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Il me fait habiter dans les ténèbres, Comme ceux qui sont morts dès longtemps.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Il m’a entouré d’un mur, pour que je ne sorte pas; Il m’a donné de pesantes chaînes.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 J’ai beau crier et implorer du secours, Il ne laisse pas accès à ma prière.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Il a fermé mon chemin avec des pierres de taille, Il a détruit mes sentiers.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Il a été pour moi un ours en embuscade, Un lion dans un lieu caché.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Il a détourné mes voies, il m’a déchiré, Il m’a jeté dans la désolation.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Il a tendu son arc, et il m’a placé Comme un but pour sa flèche.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Il a fait entrer dans mes reins Les traits de son carquois.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Je suis pour tout mon peuple un objet de raillerie, Chaque jour l’objet de leurs chansons.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Il m’a rassasié d’amertume, Il m’a enivré d’absinthe.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 Il a brisé mes dents avec des cailloux, Il m’a couvert de cendre.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Tu m’as enlevé la paix; Je ne connais plus le bonheur.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 Et j’ai dit: Ma force est perdue, Je n’ai plus d’espérance en l’Éternel!
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Quand je pense à ma détresse et à ma misère, A l’absinthe et au poison;
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Quand mon âme s’en souvient, Elle est abattue au-dedans de moi.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Voici ce que je veux repasser en mon cœur, Ce qui me donnera de l’espérance.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Les bontés de l’Éternel ne sont pas épuisées, Ses compassions ne sont pas à leur terme;
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Elles se renouvellent chaque matin. Oh! Que ta fidélité est grande!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 L’Éternel est mon partage, dit mon âme; C’est pourquoi je veux espérer en lui.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 L’Éternel a de la bonté pour qui espère en lui, Pour l’âme qui le cherche.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Il est bon d’attendre en silence Le secours de l’Éternel.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Il est bon pour l’homme De porter le joug dans sa jeunesse.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Il se tiendra solitaire et silencieux, Parce que l’Éternel le lui impose;
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Il mettra sa bouche dans la poussière, Sans perdre toute espérance;
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Il présentera la joue à celui qui le frappe, Il se rassasiera d’opprobres.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Car le Seigneur Ne rejette pas à toujours.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Mais, lorsqu’il afflige, Il a compassion selon sa grande miséricorde;
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 Car ce n’est pas volontiers qu’il humilie Et qu’il afflige les enfants des hommes.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Quand on foule aux pieds Tous les captifs du pays,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Quand on viole la justice humaine A la face du Très-Haut,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Quand on fait tort à autrui dans sa cause, Le Seigneur ne le voit-il pas?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Qui dira qu’une chose arrive, Sans que le Seigneur l’ait ordonnée?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 N’est-ce pas de la volonté du Très-Haut que viennent Les maux et les biens?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Pourquoi l’homme vivant se plaindrait-il? Que chacun se plaigne de ses propres péchés.
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Recherchons nos voies et sondons, Et retournons à l’Éternel;
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Élevons nos cœurs et nos mains Vers Dieu qui est au ciel:
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Nous avons péché, nous avons été rebelles! Tu n’as point pardonné!
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Tu t’es caché dans ta colère, et tu nous as poursuivis; Tu as tué sans miséricorde;
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Tu t’es enveloppé d’un nuage, Pour fermer accès à la prière.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Tu nous as rendus un objet de mépris et de dédain Au milieu des peuples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Ils ouvrent la bouche contre nous, Tous ceux qui sont nos ennemis.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Notre partage a été la terreur et la fosse, Le ravage et la ruine.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Des torrents d’eau coulent de mes yeux, A cause de la ruine de la fille de mon peuple.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mon œil fond en larmes, sans repos, Sans relâche,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Jusqu’à ce que l’Éternel regarde et voie Du haut des cieux;
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mon œil me fait souffrir, A cause de toutes les filles de ma ville.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Ils m’ont donné la chasse comme à un oiseau, Ceux qui sont à tort mes ennemis.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Ils ont voulu anéantir ma vie dans une fosse, Et ils ont jeté des pierres sur moi.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Les eaux ont inondé ma tête; Je disais: Je suis perdu!
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 J’ai invoqué ton nom, ô Éternel, Du fond de la fosse.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Tu as entendu ma voix: Ne ferme pas l’oreille à mes soupirs, à mes cris!
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Au jour où je t’ai invoqué, tu t’es approché, Tu as dit: Ne crains pas!
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Seigneur, tu as défendu la cause de mon âme, Tu as racheté ma vie.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Éternel, tu as vu ce qu’on m’a fait souffrir: Rends-moi justice!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Tu as vu toutes leurs vengeances, Tous leurs complots contre moi.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Éternel, tu as entendu leurs outrages, Tous leurs complots contre moi,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Les discours de mes adversaires, et les projets Qu’ils formaient chaque jour contre moi.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Regarde quand ils sont assis et quand ils se lèvent: Je suis l’objet de leurs chansons.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Tu leur donneras un salaire, ô Éternel, Selon l’œuvre de leurs mains;
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Tu les livreras à l’endurcissement de leur cœur, A ta malédiction contre eux;
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Tu les poursuivras dans ta colère, et tu les extermineras De dessous les cieux, ô Éternel!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
