Job 13
1 Voici, mon œil a vu tout cela, Mon oreille l’a entendu et y a pris garde.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Ce que vous savez, je le sais aussi, Je ne vous suis point inférieur.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Mais je veux parler au Tout-Puissant, Je veux plaider ma cause devant Dieu;
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Car vous, vous n’imaginez que des faussetés, Vous êtes tous des médecins de néant.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Que n’avez-vous gardé le silence? Vous auriez passé pour avoir de la sagesse.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Écoutez, je vous prie, ma défense, Et soyez attentifs à la réplique de mes lèvres.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Direz-vous en faveur de Dieu ce qui est injuste, Et pour le soutenir alléguerez-vous des faussetés?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Voulez-vous avoir égard à sa personne? Voulez-vous plaider pour Dieu?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 S’il vous sonde, vous approuvera-t-il? Ou le tromperez-vous comme on trompe un homme?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Certainement il vous condamnera, Si vous n’agissez en secret que par égard pour sa personne.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Sa majesté ne vous épouvantera-t-elle pas? Sa terreur ne tombera-t-elle pas sur vous?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Vos sentences sont des sentences de cendre, Vos retranchements sont des retranchements de boue.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Taisez-vous, laissez-moi, je veux parler! Il m’en arrivera ce qu’il pourra.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Pourquoi saisirais-je ma chair entre les dents? J’exposerai plutôt ma vie.
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Voici, il me tuera; je n’ai rien à espérer; Mais devant lui je défendrai ma conduite.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Cela même peut servir à mon salut, Car un impie n’ose paraître en sa présence.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Écoutez, écoutez mes paroles, Prêtez l’oreille à ce que je vais dire.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Me voici prêt à plaider ma cause; Je sais que j’ai raison.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Quelqu’un disputera-t-il contre moi? Alors je me tais, et je veux mourir.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Seulement, accorde-moi deux choses Et je ne me cacherai pas loin de ta face:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Retire ta main de dessus moi, Et que tes terreurs ne me troublent plus.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Puis appelle, et je répondrai, Ou si je parle, réponds-moi!
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Quel est le nombre de mes iniquités et de mes péchés? Fais-moi connaître mes transgressions et mes péchés.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Pourquoi caches-tu ton visage, Et me prends-tu pour ton ennemi?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Veux-tu frapper une feuille agitée? Veux-tu poursuivre une paille desséchée?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Pourquoi m’infliger d’amères souffrances, Me punir pour des fautes de jeunesse?
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Pourquoi mettre mes pieds dans les ceps, Surveiller tous mes mouvements, Tracer une limite à mes pas,
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Quand mon corps tombe en pourriture, Comme un vêtement que dévore la teigne?
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
