Job 11
1 Tsophar de Naama prit la parole et dit:
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Cette multitude de paroles ne trouvera-t-elle point de réponse, Et suffira-t-il d’être un discoureur pour avoir raison?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Tes vains propos feront-ils taire les gens? Te moqueras-tu, sans que personne te confonde?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Tu dis: Ma manière de voir est juste, Et je suis pur à tes yeux.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 Oh! Si Dieu voulait parler, S’il ouvrait les lèvres pour te répondre,
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 Et s’il te révélait les secrets de sa sagesse, De son immense sagesse, Tu verrais alors qu’il ne te traite pas selon ton iniquité.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Prétends-tu sonder les pensées de Dieu, Parvenir à la connaissance parfaite du Tout-Puissant?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 Elle est aussi haute que les cieux: que feras-tu? Plus profonde que le séjour des morts: que sauras-tu? (Sheol h7585)
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 La mesure en est plus longue que la terre, Elle est plus large que la mer.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 S’il passe, s’il saisit, S’il traîne à son tribunal, qui s’y opposera?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 Car il connaît les vicieux, Il voit facilement les coupables.
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 L’homme, au contraire, a l’intelligence d’un fou, Il est né comme le petit d’un âne sauvage.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 Pour toi, dirige ton cœur vers Dieu, Étends vers lui tes mains,
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 Éloigne-toi de l’iniquité, Et ne laisse pas habiter l’injustice sous ta tente.
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 Alors tu lèveras ton front sans tache, Tu seras ferme et sans crainte;
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Tu oublieras tes souffrances, Tu t’en souviendras comme des eaux écoulées.
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Tes jours auront plus d’éclat que le soleil à son midi, Tes ténèbres seront comme la lumière du matin,
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 Tu seras plein de confiance, et ton attente ne sera plus vaine; Tu regarderas autour de toi, et tu reposeras en sûreté.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Tu te coucheras sans que personne ne te trouble, Et plusieurs caresseront ton visage.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 Mais les yeux des méchants seront consumés; Pour eux point de refuge; La mort, voilà leur espérance!
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
