2 Corinthiens 2
1 Je résolus donc en moi-même de ne pas retourner chez vous dans la tristesse.
Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2 Car si je vous attriste, qui peut me réjouir, sinon celui qui est attristé par moi?
Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3 J’ai écrit comme je l’ai fait pour ne pas éprouver, à mon arrivée, de la tristesse de la part de ceux qui devaient me donner de la joie, ayant en vous tous cette confiance que ma joie est la vôtre à tous.
І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.
4 C’est dans une grande affliction, le cœur angoissé, et avec beaucoup de larmes, que je vous ai écrit, non pas afin que vous fussiez attristés, mais afin que vous connussiez l’amour extrême que j’ai pour vous.
Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5 Si quelqu’un a été une cause de tristesse, ce n’est pas moi qu’il a attristé, c’est vous tous, du moins en partie, pour ne rien exagérer.
Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.
6 Il suffit pour cet homme du châtiment qui lui a été infligé par le plus grand nombre,
Доволї такому сієї кари від многих.
7 en sorte que vous devez bien plutôt lui pardonner et le consoler, de peur qu’il ne soit accablé par une tristesse excessive.
Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.
8 Je vous exhorte donc à faire acte de charité envers lui;
Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9 car je vous ai écrit aussi dans le but de connaître, en vous mettant à l’épreuve, si vous êtes obéissants en toutes choses.
На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10 Or, à qui vous pardonnez, je pardonne aussi; et ce que j’ai pardonné, si j’ai pardonné quelque chose, c’est à cause de vous, en présence de Christ,
Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11 afin de ne pas laisser à Satan l’avantage sur nous, car nous n’ignorons pas ses desseins.
щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12 Au reste, lorsque je fus arrivé à Troas pour l’Évangile de Christ, quoique le Seigneur m’y eût ouvert une porte, je n’eus point de repos d’esprit, parce que je ne trouvai pas Tite, mon frère;
Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,
13 c’est pourquoi, ayant pris congé d’eux, je partis pour la Macédoine.
не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14 Grâces soient rendues à Dieu, qui nous fait toujours triompher en Christ, et qui répand par nous en tout lieu l’odeur de sa connaissance!
Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15 Nous sommes, en effet, pour Dieu la bonne odeur de Christ, parmi ceux qui sont sauvés et parmi ceux qui périssent:
Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16 aux uns, une odeur de mort, donnant la mort; aux autres, une odeur de vie, donnant la vie. Et qui est suffisant pour ces choses?
одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?
17 Car nous ne falsifions point la parole de Dieu, comme font plusieurs; mais c’est avec sincérité, mais c’est de la part de Dieu, que nous parlons en Christ devant Dieu.
Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
