Psaumes 44
1 Jusqu'à la Fin. Psaume d'instruction, des fils de Koré. Dieu, nous l'avons ouï de nos oreilles; nos pères nous ont fait connaître l'œuvre que tu as faite en leurs jours, aux jours antiques.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Ta main a exterminé les nations; mais eux, tu les as établis, et tu as affligé les Gentils, tu les as chassés.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Car ce n'est point l'épée de nos pères qui les a mis en possession de notre héritage; ce n'est point leur bras qui les a sauvés; mais c'est ta droite et ton bras, et la lumière de ta face, parce que toi tu t'es complu en eux.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Tu es toi-même mon Roi et mon Dieu; tu as ordonné le salut de Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Par toi, nous aurons la force de soulever nos ennemis, et en ton nom nous mépriserons ceux qui se lèvent contre toi.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Car je n'espérerai point en mon arc, et ce n'est pas mon glaive qui me sauvera.
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 C'est toi qui nous as déjà sauvés de nos persécuteurs, et ceux qui nous haïssaient, tu les as confondus.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 En Dieu nous serons loués tout le jour, et nous rendrons grâces à son nom éternellement.
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Mais maintenant tu nous as repoussés et confondus, et tu ne sortiras plus avec nos armées.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Tu nous as tourné le dos devant nos ennemis, et ceux qui nous haïssent nous ont pillés à leur profit.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Tu nous as livrés comme des brebis bonnes à manger; tu nous as dispersés parmi les Gentils.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Tu leur as vendu pour rien ton peuple, et il n'y a pas eu foule pour l'acheter.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Tu as fait de nous l'opprobre de nos voisins, la risée et la raillerie de ceux qui nous entourent.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Tu as fait de nous la fable des Gentils; sur nous les peuples secouent la tête.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 J'ai tout le jour ma honte devant moi, et la confusion de ma face m'a couvert,
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 A la voix de celui qui m'injurie et m'outrage, à la face de mon ennemi et de mon persécuteur.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Toutes ces choses sont venues sur nous; mais nous ne t'avons point oublié; nous n'avons point violé ton alliance.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Notre cœur ne s'est pas éloigné; mais tu as détourné nos sentiers de ta voie.
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Car tu nous as humiliés en un lieu d'affliction, et l'ombre de la mort nous a enveloppés.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Si nous avions oublié le nom de notre Dieu, si nous avions étendu les mains vers des dieux étrangers,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Dieu ne rechercherait-il pas ces choses? Car seul il connaît les secrets des cœurs.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 A cause de toi nous mourons tout le jour; nous sommes comptés comme les brebis du sacrifice.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Réveille-toi; pourquoi dors-tu, Seigneur? Lève-toi, et ne nous repousse pas jusqu'à la fin.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Pourquoi détournes-tu ta face? As-tu oublié notre pauvreté et notre affliction?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Car notre âme est abaissée jusqu'à la poussière, et notre ventre est collé sur le sol.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Lève-toi, Seigneur; viens à notre secours, et délivre-nous pour la gloire de ton nom.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
