Psaumes 102
1 Prière pour le pauvre, lorsqu'il aura été abandonné et qu'il épanchera ses vœux devant le Seigneur. Seigneur, exauce ma prière, et que mon cri arrive jusqu'à toi.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne détourne point de moi ta face; au jour de ma tribulation, penche vers moi ton oreille; le jour où je t'invoquerai, exauce-moi aussitôt.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Car mes jours se sont évanouis comme la fumée, et mes os ont été consumés comme des broussailles mortes.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 J'ai été foulé aux pieds comme de l'herbe, et mon cœur s'est desséché, parce que j'ai oublié de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 A force de gémir, mes os se sont collés à ma chair.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je suis devenu comme le pélican du désert; je suis devenu comme un hibou dans une masure.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 J'ai perdu le sommeil, et me voici comme le passereau solitaire sur un toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Tout le jour, mes ennemis m'ont outragé, et ceux qui me louaient ont juré contre moi:
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Parce que je mangeais la cendre comme du pain, et qu'à mon breuvage je mêlais des larmes,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 En face de ta colère et de ta fureur; car tu m'as élevé, puis brisé.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours ont décliné comme l'ombre, et moi je me suis flétri comme l'herbe fanée.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais toi, Seigneur, tu demeures éternellement, et ta mémoire passe de génération en génération.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Lève-toi, et aie pitié de Sion; car le temps est venu d'avoir pitié d'elle; le temps en est venu.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Car ses pierres mêmes ont plu à tes serviteurs, et ils pleurent sur sa poussière.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Et les Gentils. Seigneur, craindront ton nom, et les rois ta gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Car le Seigneur édifiera Sion, et y sera vu en sa gloire.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il a eu égard à la prière des humbles, et il n'a point méprisé leur supplication.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Qu'on écrive ces choses pour la génération future, et le peuple d'alors louera le Seigneur.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Car le Seigneur s'est penché des hauteurs de son lieu saint, et du ciel il a regardé la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Pour ouïr les gémissements des captifs, pour délivrer les fils des hommes mis à mort,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Afin qu'ils proclament dans Sion le nom du Seigneur, et sa louange dans Jérusalem;
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Lorsqu'en un même lieu peuples et rois seront rassemblés pour servir le Seigneur.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Le peuple dans la voie de sa force lui a dit: Annoncez-moi la brièveté de mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ne me rappelle pas au milieu de mes jours, toi dont les années sont de génération en génération.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Au commencement, Seigneur, tu as créé la terre; et les cieux sont l'œuvre de tes mains.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Ils périront, et toi tu subsisteras; ils vieilliront tous comme un manteau, et tu les rouleras comme un vêtement, et ils seront changés.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Seul tu es toujours le même, et tes années ne défailliront point.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les fils de tes serviteurs habiteront ta terre, et leur race y prospérera dans les siècles des siècles.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
