Job 41
1 Prendras-tu le serpent à l'hameçon? passeras-tu dans ses dents une bride?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Attacheras-tu à son nez un anneau? perceras-tu ses lèvres d'un cercle?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Te parlera-t-il, te priera-t-il, te fera-t-il entendre de douces supplications?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 S'engagera-t-il avec toi par un pacte? En feras-tu ton esclave dans les siècles des siècles?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Te joueras-tu de lui comme d'un oisillon, le mettras-tu en cage comme un passereau pour ton petit enfant?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Les nations s'en nourrissent; les peuples phéniciens se le partagent.
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Ils attachent de sa peau à leurs navires, et sa tête à leurs barques de pêcheurs.
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Tu le maîtriseras en te souvenant de la guerre qu'il a causée, et qu'elle ne se renouvelle plus.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Ne l'as-tu pas vu? N'as-tu pas été surpris de ce qui a été dit?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 N'as-tu pas été effrayé parce que je l'avais préparé? car quel est celui qui s'était opposé à moi?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Et qui donc après m'avoir contredit persistera, puisque tout ce que le ciel recouvre m'appartient?
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Je ne me tairai point à cause lui, et la puissance de mes paroles, justes à son regard, excitera sa compassion.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Qui découvrira la face que voile son vêtement? qui pénétrera jusqu'au fond de sa poitrine?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Qui ouvrira les portes qui le cachent? Le grincement de ses dents inspire à l'entour la terreur.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Ses entrailles sont des aspics d'airain; son ensemble est comme de la pierre d'émeri.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Les aspérités de son corps sont tout d'une pièce; jamais l'esprit de l'a traversé.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Tel un homme est uni à son frère, tels ces deux frères sont toujours inséparables.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 S'il éternue des étincelles jaillissent; ses yeux brillent comme l'étoile du matin.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Sa bouche vomit comme des lampes, leur flamme se répand à l'entour, comme des brasiers pleins de feu.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 De ses narines sort une fumée semblable à celle d'une fournaise où brûle de l'anthracite.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Son âme est de charbon embrasé; sa bouche exhale du feu.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 La force réside en son encolure; la perdition court devant lui.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Les chairs de son corps forment un bloc; elles ont été coulées sur lui; rien ne peut les émouvoir.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Son cœur est condensé comme une pierre; il est inflexible comme une enclume.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 S'il se retourne, il répand l'effroi, parmi les bêtes fauves qui bondissent sur la terre.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Les javelines, les traits, les cuirasses ne peuvent rien contre lui.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Il fait cas de l'airain comme du bois pourri, et du fer comme de la paille.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 La flèche ne le percera pas; la pierre d'une fronde lui fait l'effet d'un brin d'herbe.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Les marteaux sont pour lui comme des joncs; il rit des tremblements de terre et des éruptions de flammes.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Il a pour couche des obélisques aigus; l'or de la mer qu'il foule aux pieds lui semble une boue dont on ne dit rien.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Il fait bouillir l'abîme comme une marmite; il prend la mer pour un vase à parfums,
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Le Tartare de l'abîme pour un captif, l'abîme pour un lieu de promenade.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Il n'est rien sur la terre de semblable à lui qui a été créé pour être raillé par mes anges.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Il voit tout ce qui s'élève; il est roi de tout ce que contiennent les eaux.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
